росяний

РО́СЯНИЙ, а, е.

Прикм. до роса́.

Македон, стріпуючи мокрою чорною чуприною, запевняв, що ця росяна купіль, особливо при сході сонця, дає розвідникові силу і вроду (О. Гончар);

Вимита земля, вся засіяна росяними кульками, сміялась до веселого сонця міріадами мерехтливих іскринок (В. Козаченко);

Кущі стьобали бійців по грудях та спинах, залишаючи на одязі темні росяні смуги (Григорій Тютюнник);

// Вкритий росою.

Гнат подався до ставка й сів під вербою на росяній траві (М. Коцюбинський);

Чорніє млин, рум'яна спить вода, І солов'їна пісня молода Пливе струмком із росяного саду (М. Рильський);

З тобою, мила, на світанні Ішли ми в росяні поля (Т. Масенко);

Зрідка спросоння заскрипить журавель або гупне біля якогось похиленого тину росяне яблуко .. на траву, і знову тиша (М. Стельмах);

В туман пірнає росяне село І повивається прозорою габою (М. Вінграновський);

Синів, як море, усе ще росяний ранковий степ (Василь Шевчук);

// Який супроводжується випаданням роси.

Вечір непомітно переходив у вологу, росяну ніч (Л. Дмитерко);

У польовому стані, По росяній порі, Зійшлися на вечерю Засмаглі косарі (М. Нагнибіда);

* Образно. За вікном ішли росяні ранки (М. Хвильовий);

// Насичений росою; який буває під час випадання роси.

Ударив Остап Вересай по струнах – залунала в росяному повітрі косарська пісня (Ф. Бурлака);

Балика жадібно дихав росяною свіжістю пущі (З. Тулуб);

// Який здійснюється, відбувається під час випадання роси.

Росяне мочіння льону.