росяний

РО́СЯНИЙ, а, е. Прикм. до роса́.

Македон, стріпуючи мокрою чорною чуприною, запевняв, що ця росяна купіль, особливо при сході сонця, дає розвідникові силу і вроду (Гончар, III, 1959, 436);

Вимита земля, вся засіяна росяними кульками, сміялась до веселого сонця міріадами мерехтливих іскринок (Коз., Серце.., 1947, 72);

Кущі стьобали бійців по грудях та спинах, залишаючи на одязі темні росяні смуги (Тют., Вир, 1964, 383);

// Вкритий росою.

Гнат подався до ставка й сів під вербою на росяній траві (Коцюб., І, 1955, 30);

Чорніє млин, рум’яна спить вода, І солов’їна пісня молода Пливе струмком із росяного саду (Рильський, II, 1960, 120);

З тобою, мила, на світанні Ішли ми в росяні поля (Мас., Побратими, 1950, 40);

Зрідка спросоння заскрипить журавель або гупне біля якогось похиленого тину росяне яблуко.. на траву, і знову тиша (Стельмах, II, 1962, 26);

// Який супроводжується випаданням роси.

Вечір непомітно переходив у вологу, росяну ніч (Дмит., Наречена, 1959, 137);

У польовому стані, По росяній порі, Зійшлися на вечерю Засмаглі косарі (Нагн., Вибр., 1950, 198);

// Насичений росою; який буває під час випадання роси.

Ударив Остап Вересай по струнах — залунала в росяному повітрі косарська пісня (Бурл., О. Вересай, 1959, 35);

Балика жадібно дихав росяною свіжістю пущі (Тулуб, Людолови, І, 1957, 41);

// Який здійснюється, відбувається під час випадання роси.

Росяне мочіння льону.