рубленик
РУ́БЛЕНИК, а, ч., розм.
Тесля.
До часів Петра І не було навіть терміна “будувати”, бо окремі житла і навіть міста не будувались, а “рубалися з дерева”. Тому і теслярів звали “рублениками” (з наук.-попул. літ.).
Джерело:
Словник української мови (СУМ-20)
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- рубленик — ру́бленик іменник чоловічого роду Орфографічний словник української мови