рубленик

РУ́БЛЕНИК, а, ч., розм.

Тесля.

До часів Петра І не було навіть терміна “будувати”, бо окремі житла і навіть міста не будувались, а “рубалися з дерева”. Тому і теслярів звали “рублениками” (з наук.-попул. літ.).

Джерело: Словник української мови (СУМ-20) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. рубленик — ру́бленик іменник чоловічого роду Орфографічний словник української мови