рубнути
РУБНУ́ТИ, ну́, не́ш, док., кого і без дод.
Однокр. до руба́ти 1–5, 7.
[Тетяна:] Рубець у нього тут, рубнув, знать, шаблею татарин!.. (І. Карпенко-Карий);
Офіцер мов збожеволів. Він .. підскочивши до Явтуха, зо всього розмаху рубнув його шаблею (В. Винниченко);
І враз відсічена петля Безсило впала у поля. Козак-нетяга у долині Рубнув її (М. Стельмах);
Він уп'явся в неї колючими зеленими очима, аж подався наперед: – Запам'ятайте! – підняв руку і рубнув нею в повітрі. – Все, що тут робили, писали, говорили – забудьте!.. Нікому ні слова... (А. Хижняк);
– Тихіше!.. – А-а, кат би взяв цю тишу! – рубнув [Тарас] об стіл ребром долоні. Проте понизив голос: Набридло жити пошепки (Василь Шевчук);
Рвійно рубнула [Варка] рукою на сина (Г. Колісник);
Він присунув ближче табуретку, покрутив свої русяві відстовбурчені вуса і рубнув прямо: – Мені потрібні патрони (І. Микитенко).
Значення в інших словниках
- рубнути — рубну́ти дієслово доконаного виду Орфографічний словник української мови
- рубнути — див. рубати Словник синонімів Вусика
- рубнути — -ну, -неш, док., перех. і без додатка. Однокр. до рубати 1-5), 7). Великий тлумачний словник сучасної мови
- рубнути — СКАЗА́ТИ (передати словами думки, почуття, поставити якесь запитання, дати відповідь, зробити повідомлення і т. ін.), МО́ВИТИ, ПРОМО́ВИТИ, ПРОГОВОРИ́ТИ, ПРОКАЗА́ТИ, ВИ́МОВИТИ, ВИ́СЛОВИТИ, ПОВІ́ДАТИ, ВИ́ГОВОРИТИ розм., ПРОГЛАГО́ЛИТИ (ПРОГЛАГОЛАТИ) заст. Словник синонімів української мови
- рубнути — РУБНУ́ТИ, ну́, не́ш, док., перех. і без додатка. Однокр. до руба́ти 1-5, 7. І враз відсічена петля Безсило впала у поля. Козак-нетяга у долині Рубнув її (Стельмах, Жито.. Словник української мови в 11 томах
- рубнути — Рубнути, -ну, -неш гл. Одн. отъ рубати. 1) Рубнуть. Піди, зрубай тую билинку. — Первий раз рубнув — струснулася, другий раз рубнув — вона загула. Чуб. V. 707. 2) Заиграть съ жаромъ. Як граю «Долі» або «Зради», собаки виють під вікном. А як «Одарочки лихої», або рубну іще якої.... О. 1862. X. 32. Словник української мови Грінченка