рудіти

РУДІ́ТИ, і́ю, і́єш, недок.

1. Ставати рудим або рудуватим.

Чорні, як гайворон, уси починали вже по краях рудіти (Панас Мирний);

Уже рудіють на газонах трави, І дощ упертий по дахах шумить (М. Рильський);

Сніги руділи від розривів мін (М. Бажан).

2. Виділятися рудим кольором, виднітися (про що-небудь руде).

За ним [Прутом], скільки око сягало, руділи стиглим комишем плавні (М. Коцюбинський);

Максим заліг і жадібно дивився на другий бік шляху, де руділа теж латка бур'янищ (І. Багряний);

Ген і та гречка рудіє смужкою (А. Головко).

Джерело: Словник української мови (СУМ-20) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. рудіти — руді́ти дієслово недоконаного виду Орфографічний словник української мови
  2. рудіти — -ію, -ієш, недок. 1》 Ставати рудим або рудуватим. 2》 Вирізнятися рудим кольором, виднітися (про що-небудь руде). Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. рудіти — Руді́ти, -ді́ю, -ді́єш, -ді́є Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  4. рудіти — РУДІ́ТИ, і́ю, і́єш, недок, 1. Ставати рудим або рудуватим. Чорні, як гайворон, уси починали вже по краях рудіти (Мирний, І, 1949, 130); Уже рудіють на газонах трави, І дощ упертий по дахах шумить (Рильський, III, 1961, 306)... Словник української мови в 11 томах
  5. рудіти — Руді́ти, -ді́ю, -єш гл. Рыжѣть. Словник української мови Грінченка