рудіти
РУДІ́ТИ, і́ю, і́єш, недок.
1. Ставати рудим або рудуватим.
Чорні, як гайворон, уси починали вже по краях рудіти (Панас Мирний);
Уже рудіють на газонах трави, І дощ упертий по дахах шумить (М. Рильський);
Сніги руділи від розривів мін (М. Бажан).
2. Виділятися рудим кольором, виднітися (про що-небудь руде).
За ним [Прутом], скільки око сягало, руділи стиглим комишем плавні (М. Коцюбинський);
Максим заліг і жадібно дивився на другий бік шляху, де руділа теж латка бур'янищ (І. Багряний);
Ген і та гречка рудіє смужкою (А. Головко).
Джерело:
Словник української мови (СУМ-20)
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- рудіти — руді́ти дієслово недоконаного виду Орфографічний словник української мови
- рудіти — -ію, -ієш, недок. 1》 Ставати рудим або рудуватим. 2》 Вирізнятися рудим кольором, виднітися (про що-небудь руде). Великий тлумачний словник сучасної мови
- рудіти — Руді́ти, -ді́ю, -ді́єш, -ді́є Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
- рудіти — РУДІ́ТИ, і́ю, і́єш, недок, 1. Ставати рудим або рудуватим. Чорні, як гайворон, уси починали вже по краях рудіти (Мирний, І, 1949, 130); Уже рудіють на газонах трави, І дощ упертий по дахах шумить (Рильський, III, 1961, 306)... Словник української мови в 11 томах
- рудіти — Руді́ти, -ді́ю, -єш гл. Рыжѣть. Словник української мови Грінченка