1. Словник української мови в 11 томах

рудіти

РУДІ́ТИ, і́ю, і́єш, недок,

1. Ставати рудим або рудуватим.

Чорні, як гайворон, уси починали вже по краях рудіти (Мирний, І, 1949, 130);

Уже рудіють на газонах трави, І дощ упертий по дахах шумить (Рильський, III, 1961, 306);

Сніги руділи від розривів мін (Бажан, І, 1946, 154).

2. Виділятися рудим кольором, виднітися (про що-небудь руде).

За ним [Прутом], скільки око сягало, руділи стиглим комишем плавні (Коцюб., І, 1955, 352);

Ген і та гречка рудіє смужкою (Головко, І, 1957, 118).

Джерело: Словник української мови (СУМ-11) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. рудіти — руді́ти дієслово недоконаного виду Орфографічний словник української мови
  2. рудіти — -ію, -ієш, недок. 1》 Ставати рудим або рудуватим. 2》 Вирізнятися рудим кольором, виднітися (про що-небудь руде). Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. рудіти — РУДІ́ТИ, і́ю, і́єш, недок. 1. Ставати рудим або рудуватим. Чорні, як гайворон, уси починали вже по краях рудіти (Панас Мирний); Уже рудіють на газонах трави, І дощ упертий по дахах шумить (М. Рильський); Сніги руділи від розривів мін (М. Бажан). Словник української мови у 20 томах
  4. рудіти — Руді́ти, -ді́ю, -ді́єш, -ді́є Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  5. рудіти — Руді́ти, -ді́ю, -єш гл. Рыжѣть. Словник української мови Грінченка