1. Словник української мови в 11 томах

ружа

РУ́ЖА, і, ж., діал. Троянда.

Буйними кущами росли тут жоржини, слалась по землі красоля, тягнулися до сонця рясні стебла руж (Шиян, Баланда, 1957, 144);

Рве [дівчинка] і ружу, й незабудки, І любисток молодий (Щог., Поезії, 1958, 412);

*У порівн. Посмішка вибухнула в неї на лиці, розквітла, мов червона ружа (Загреб., Спека, 1961, 90).

Джерело: Словник української мови (СУМ-11) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. ружа — Троянда [IV] Словник з творів Івана Франка
  2. ружа — ру́жа іменник жіночого роду троянда діал. Орфографічний словник української мови
  3. ружа — -і, ж., зах. Троянда. Великий тлумачний словник сучасної мови
  4. ружа — РУ́ЖА, і, ж., діал. 1. Троянда. Буйними кущами росли тут жоржини, слалась по землі красоля, тягнулися до сонця рясні стебла руж (А. Шиян); Рве [дівчинка] і ружу, й незабудки, І любисток молодий (Я. Словник української мови у 20 томах
  5. ружа — ру́жа → рожа Лексикон львівський: поважно і на жарт
  6. ружа — ТРОЯ́НДА, РО́ЗА розм., РО́ЖА розм., РУ́ЖА діал., ТРАНДА́ФИЛЬ діал.; ЦЕНТИФО́ЛІЯ (махрова). На стільці біля неї лежав величезний букет білих троянд (М. Трублаїні); Він чує залюбки голубки буркотання І співи солов'я Над розою вночі (П. Словник синонімів української мови
  7. ружа — Ружа, -жі ж. = рожа. Чия роля не йорана, на ній ружа не зривана. Гол. І. 207. Словник української мови Грінченка