1. Словник української мови у 20 томах

русалка

РУСА́ЛКА, и, ж.

За народними повір'ями – казкова водяна істота в образі гарної дівчини з довгими розпущеними косами й риб'ячим хвостом; водяна німфа.

– І русалки, й мавки – все з нехрещених дітей... По полях, по лісах, по водах живуть... І скрізь таке, що його й не бачиш, а воно живе... От диво! (Б. Грінченко);

Здається, не здивувалася б Ганна, якби раптом збурунилась вода і з-поміж латаття стали вихоплюватись на берег одна за одною голі русалки і, гріючись при місяці, стали б розчісувати свої довгі розпущені коси (О. Гончар);

Близькі до вампірів і перевертнів русалки. Древній корінь цього слова “рус”, означає і кров, і взагалі червоний колір (з газ.);

* У порівн. Чепурні берези маяли на вітрі, як русалки, зеленими косами (М. Коцюбинський);

– Та се довгокоса мавочка, – ласкаво промовив Палій, гладячи Онисю по головці. – Та й коса ж! Чисто русалка! (Д. Мордовець);

Тарас заплющив очі .. Над ним постали верби – русалками, спочешуть коси, вдивляючись у дзеркало нічного ставу... (Василь Шевчук).

(1) Лісова́ руса́лка – те саме, що ма́вка 1.

Далекий чарівний сміх зовсім завмер, наче вони своїм криком сполошили .. пестливу лісову русалку (Яків Баш).

Джерело: Словник української мови (СУМ-20) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. русалка — руса́лка іменник жіночого роду, істота Орфографічний словник української мови
  2. русалка — РУСАЛКА – МАВКА Русалка. Казкова водяна істота в образі гарної дівчини з довгим розпущеним волоссям і з риб’ячим хвостом; водяна німфа. Кругом неї заворушились у воді русалки, заспівали і почали її тягти на дно (І. Літературне слововживання
  3. русалка — Водяна німфа, д. берегиня, міт. наяда; (лісова) мавка, міт. дріяда. Словник синонімів Караванського
  4. русалка — [русалка] -лкие, д. і м. -лц'і, р. мн. -лок Орфоепічний словник української мови
  5. русалка — -и, ж. За народними повір'ями – казкова водяна істота в образі гарної дівчини з довгими розпущеними косами й риб'ячим хвостом; водяна німфа. Великий тлумачний словник сучасної мови
  6. русалка — РУСА́ЛКА (казкова водяна істота в образі гарної дівчини з довгим розпущеним волоссям), БЕРЕГИ́НЯ, НІ́МФА, НАЯ́ДА, МА́ВКА поет., ЛІСНА, ЛІСНИЦЯ розм., ВІ́ЛА поет., УНДИ́НА іст.; СИРЕ́НА (у грецькій міфології — морська німфа). Словник синонімів української мови
  7. русалка — Руса́лка, -лки, -лці; -са́лки, -са́лок Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  8. русалка — РУСА́ЛКА, и, ж. За народними повір’ями — казкова водяна істота в образі гарної дівчини з довгими розпущеними косами й риб’ячим хвостом; водяна німфа. Словник української мови в 11 томах