1. Словник синонімів української мови

русалка

РУСА́ЛКА (казкова водяна істота в образі гарної дівчини з довгим розпущеним волоссям), БЕРЕГИ́НЯ, НІ́МФА, НАЯ́ДА, МА́ВКА поет., ЛІСНА, ЛІСНИЦЯ розм., ВІ́ЛА поет., УНДИ́НА іст.; СИРЕ́НА (у грецькій міфології — морська німфа). Русалка з води виринає, Сідає край мене вона (Леся Українка); З ликами й постатями богів спліталися гнучкі віли й берегині (П. Загребельний); Край узбережжя затоки стоїть довголиста олива, А біля неї чудова тіниста печера, священний Захисток німф чарівних, що наядами їх називають (переклад Бориса Тена); Ущухнуло море, і хвилі вляглися; Пустують по піні мавки (Є. Гребінка); Здавалося, ось-ось вона (вода) розступиться й з неї вийде не українська русалка, а справжня закордонна ундина (О. Полторацький); — Спершу сирен ти зустрінеш, що чаром своїм нездоланним Кожну людину чарують, яка лиш до них підпливає (переклад Бориса Тена).

Джерело: Словник синонімів української мови на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. русалка — руса́лка іменник жіночого роду, істота Орфографічний словник української мови
  2. русалка — РУСАЛКА – МАВКА Русалка. Казкова водяна істота в образі гарної дівчини з довгим розпущеним волоссям і з риб’ячим хвостом; водяна німфа. Кругом неї заворушились у воді русалки, заспівали і почали її тягти на дно (І. Літературне слововживання
  3. русалка — Водяна німфа, д. берегиня, міт. наяда; (лісова) мавка, міт. дріяда. Словник синонімів Караванського
  4. русалка — [русалка] -лкие, д. і м. -лц'і, р. мн. -лок Орфоепічний словник української мови
  5. русалка — -и, ж. За народними повір'ями – казкова водяна істота в образі гарної дівчини з довгими розпущеними косами й риб'ячим хвостом; водяна німфа. Великий тлумачний словник сучасної мови
  6. русалка — РУСА́ЛКА, и, ж. За народними повір'ями – казкова водяна істота в образі гарної дівчини з довгими розпущеними косами й риб'ячим хвостом; водяна німфа. – І русалки, й мавки – все з нехрещених дітей... По полях, по лісах, по водах живуть... Словник української мови у 20 томах
  7. русалка — Руса́лка, -лки, -лці; -са́лки, -са́лок Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  8. русалка — РУСА́ЛКА, и, ж. За народними повір’ями — казкова водяна істота в образі гарної дівчини з довгими розпущеними косами й риб’ячим хвостом; водяна німфа. Словник української мови в 11 томах