рута
РУ́ТА, и, ж.
1. Багаторічна напівкущова або трав'яниста рослина родини рутових, яка містить у собі ефірну олію і використовується в медицині та парфюмерії.
Заясніли під гарячим червневим сонцем мітелки червоної рути (з наук.-попул. літ.);
Цвіте рута з червня по вересень. Завдяки ефірній олії у листі має сильний приємний запах (з наук.-попул. літ.);
Кругом його ніби розливались пахощі м'яти та повних гвоздиків, неначе Соломія стояла десь тут недалечко, заквітчана рутою, м'ятою та гвоздиками (І. Нечуй-Левицький);
Тільки червона рута (інша її назва – неопалима купина) була непідвладна вогневі: лише на мить спалахувала вона блакитним полум'ям, але лишалася зеленою й неушкодженою... (з газ.);
* У порівн. В тиші ночі непомітно доспівали, щирим соком наливалися зелені, мов рута, бурякові плантації (Я. Качура);
Стебло зелене, якрута, пахне (Б. Лепкий);
Рутою зазеленівся [ліс] поблизу (О. Гончар);
// нар.-поет. Уживається як символ привабливості, краси.
Дівчина-рута;
* У порівн. Дочка була, як рута, – швидко взяли на сторону багаті люди (С. Васильченко).
2. Настій, відвар цієї рослини.
Дайте мені рути, Щирої отрути, Щоб мені мого нелюба Серденьком забути (П. Куліш).
Значення в інших словниках
- рута — ру́та іменник жіночого роду Орфографічний словник української мови
- рута — -и, ж. 1》 Багаторічна напівкущова або трав'яниста рослина родини рутових, яка містить ефірну олію. || нар.-поет. Уживається як символ привабливості, краси. Дівчина-рута. 2》 Настій, відвар цієї рослини. Великий тлумачний словник сучасної мови
- рута — ру́та дорога, шлях (ст): Ніхто з нас, учнів, навіть не знав, де він мешкав. Він мав у Львові сталу “руту”, якою щодня ішов перед полуднем, а опісля тими самими вулицями вертав. Лексикон львівський: поважно і на жарт
- рута — Зелене, як рута. Рута все держиться зеленою, як і барвінок. Їх уживають на весілля. Не поможе рута й маруна, як голова обернеться до труна. Руту та маруну уживають як лічничі зілля. І вони не поможуть, як прийшла смерть. Приповідки або українсько-народня філософія
- рута — Сіро-зелений кущ родини рутових, поширений у Середземномор'ї; листки перисті, містять ефірну олію, квітки жовті; культивують як декоративну і лікарську рослину; вважають рослиною закоханих (вінок із рути для коханої дівчини). Універсальний словник-енциклопедія
- рута — Ру́та, -ти, -ті Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
- рута — РУ́ТА, и, ж. (Ruta L.). 1. Багаторічна напівкущова або трав’яниста рослина родини рутових, яка містить у собі ефірну олію; використовується в медицині та парфюмерії. Заясніли під гарячим червневим сонцем мітелки червоної рути (Наука.. Словник української мови в 11 томах
- рута — Рута, -ти ж. 1) раст. a) Ruta graveolens L. Вх. Пч. І. 12. Мил. 35. ЗОЮЗ. I. 134. Зелене, як рута. Ном. 13156. б) — пташина. Fumaria officinalis. ЗЮЗО. І. 123. в) — польова. Onobrychis sativa. Лв. 100. Словник української мови Грінченка