1. Словник української мови в 11 томах

рута

РУ́ТА, и, ж. (Ruta L.).

1. Багаторічна напівкущова або трав’яниста рослина родини рутових, яка містить у собі ефірну олію; використовується в медицині та парфюмерії.

Заясніли під гарячим червневим сонцем мітелки червоної рути (Наука.., 11, 1971, 48);

Кругом його ніби розливались пахощі м’яти та повних гвоздиків, неначе Соломія стояла десь тут недалечко, заквітчана рутою, м’ятою та гвоздиками (Н.-Лев., VI, 1966, 317);

*У порівн. В тиші ночі непомітно доспівали, щирим соком наливалися зелені, мов рута, бурякові плантації (Кач., Вибр., 1953, 262);

Рутою зазеленівся [ліс] поблизу (Гончар, III, 1959, 409);

// нар.-поет. Уживається як символ привабливості, краси. Дівчина-рута;

*У порівн. Дочка була, як рута,— швидко взяли на сторону багаті люди (Вас., Вибр., 1954, 14).

2. Настій, відвар цієї рослини.

Дайте мені рути, Щирої отрути, Щоб мені мого нелюба Серденьком забути (П. Куліш, Вибр., 1969, 369).

Джерело: Словник української мови (СУМ-11) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. рута — ру́та іменник жіночого роду Орфографічний словник української мови
  2. рута — -и, ж. 1》 Багаторічна напівкущова або трав'яниста рослина родини рутових, яка містить ефірну олію. || нар.-поет. Уживається як символ привабливості, краси. Дівчина-рута. 2》 Настій, відвар цієї рослини. Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. рута — РУ́ТА, и, ж. 1. Багаторічна напівкущова або трав'яниста рослина родини рутових, яка містить у собі ефірну олію і використовується в медицині та парфюмерії. Заясніли під гарячим червневим сонцем мітелки червоної рути (з наук.-попул. літ. Словник української мови у 20 томах
  4. рута — ру́та дорога, шлях (ст): Ніхто з нас, учнів, навіть не знав, де він мешкав. Він мав у Львові сталу “руту”, якою щодня ішов перед полуднем, а опісля тими самими вулицями вертав. Лексикон львівський: поважно і на жарт
  5. рута — Зелене, як рута. Рута все держиться зеленою, як і барвінок. Їх уживають на весілля. Не поможе рута й маруна, як голова обернеться до труна. Руту та маруну уживають як лічничі зілля. І вони не поможуть, як прийшла смерть. Приповідки або українсько-народня філософія
  6. рута — Сіро-зелений кущ родини рутових, поширений у Середземномор'ї; листки перисті, містять ефірну олію, квітки жовті; культивують як декоративну і лікарську рослину; вважають рослиною закоханих (вінок із рути для коханої дівчини). Універсальний словник-енциклопедія
  7. рута — Ру́та, -ти, -ті Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  8. рута — Рута, -ти ж. 1) раст. a) Ruta graveolens L. Вх. Пч. І. 12. Мил. 35. ЗОЮЗ. I. 134. Зелене, як рута. Ном. 13156. б) — пташина. Fumaria officinalis. ЗЮЗО. І. 123. в) — польова. Onobrychis sativa. Лв. 100. Словник української мови Грінченка