рухавка

РУ́ХАВКА, и, ж.

Рух у знач. 1.

Застукавши мене одного ранку в кімнаті, коли я робив, як завжди, рухавку, тьотя Катя аж очі вилупила: – А це ж для чого? – спитала вона майже із забобонним острахом (Б. Антоненко-Давидович);

І тоді ж він познайомився з Герценом і став у нього своєю людиною. Ясно, він був тепер одним із керівників підготовки до рухавки – повстання, але це ніколи не було видно з його поведінки (О. Іваненко).