рухати

РУ́ХАТИ, аю, аєш, недок., РУ́ШИТИ, шу, шиш, недок. і док.

1. що. Переміщати, пересувати що-небудь.

Ми рухали їх [позитиви] перед щілиною в картоні (Ю. Яновський);

Хвилину тому був я чародій, Титан, володар, бог тисячосилий!.. Був простором мій лагідний папір, Де я писав народами і рухав Сонце, і Землю, і колони зір (М. Вінграновський);

Най реве навколо буря, усе грізно крушить, Валить скелі, лама дуба, землю з місця рушить (П. Грабовський);

У кутку кімнати, немов музейна реліквія, стояла стара, поїдена червоточиною шафка з шевським причандаллям, біля неї копито і молотки – цього не рухав ніхто (Р. Іваничук).

2. тільки недок. Приводити в рух, примушувати рухатися, діяти.

Вони підійшли до водопаду.., який рухав маленьку електростанцію (М. Трублаїні);

Я сиджу біля монтажного столу .. Одною рукою я рухаю моталку, продивляючись частину фільму (Ю. Яновський);

// ким, чим, кого, що, перен. Спонукати до діяльності або бути причиною чиїх-небудь дій, учинків.

Андрій офірував все і свою кар'єру тій ідеї, яка рухала цією людиною (І. Багряний);

Мільйони їх, суворих вояків, вперед їх рушить і любов, і гнів... (В. Сосюра).

3. недок. тільки ру́хати, чим. Робити рухи якою-небудь частиною тіла.

Маршалок щось кричав, та голос його танув у грізному гомоні шляхти. І здавалося, він беззвучно рухає губами (З. Тулуб);

Пішла дівка танцювати, рушила плечима (з народної пісні);

Не міг [урядник] рушити лівою рукою, а й до того щось у нозі йому сталося... (О. Маковей);

// Виконуючи певну роботу, робити рухи яким-небудь знаряддям.

– Жди його, як пана, – бурчав він, рухаючи вилами та удаючи, що він дуже перепрацювався тут без Павла (Григорій Тютюнник).

4. недок., тільки ру́хати, що, перен. Сприяти розвиткові чого-небудь.

– Ми будемо рухати науку й перетворимо всю землю в рай (О. Довженко);

// Сприяти виконанню, здійсненню чого-небудь.

Рухати справу.

5. тільки ру́хати, рідко. Те саме, що руша́ти 1.

Заходились рухати до господи (Сл. Б. Грінченка).

(1) З мі́сця не ру́шити (не зворухну́тися):

а) залишитися на тому самому місці, не зробивши ніякого руху.

Як глянув я на його [нього], то чуб так і поліз догори, неначе з цебра скотили мене холодною водою; стою собі, з місця не зворухнусь, пальцем не смикну (О. Стороженко);

Леся як сиділа на ослоні коло стола, то так і осталась, і з місця не зворухнеться (П. Куліш);

Дівчина сіла рядом з другими ученицями; цілу лекцію просиділа, не зворухнувшись з місця (С. Васильченко);

б) не зробити жодного зусилля.

[Бичок:] Піди ж до волості та напиши розписку. [Мартин:] Нема вже Мартинові віри, нема? Так от же з місця не зворухнуся – не попхнуся!.. (М. Кропивницький).

◇ (2) І па́льцем не ру́шити – те саме, що [І (на́віть)] па́льцем не кивну́ти (не ворухну́ти, не поворуши́ти і т. ін.) (див. кивну́ти).

[Поет:] Та доки ще благати. Ти мусиш помагати! [Муза (байдужо):] Нічого я не мушу і пальцем, знай, не рушу. Не я тобі служу, а ти мій раб (Леся Українка).