рухати
РУ́ХАТИ, аю, аєш, недок., РУ́ШИТИ, шу, шиш, недок. і док.
1. перех. Переміщати, пересувати що-небудь.
Ми рухали їх [позитиви] перед щілиною в картоні (Ю. Янов., II, 1958, 10);
Най реве навколо буря, усе грізно крушить, Валить скелі, лама дуба, землю з місця рушить (Граб., I, 1959, 270).
◊ Ру́хати (ру́шити) го́ри (ска́ли) — робити велику справу, яка вимагає багато зусиль; робити, здавалося б, неможливе.
Мало нас, та се — дарма; Міцна віра рушить скали… (Граб., І, 1959, 384).
2. тільки недок., перех. і неперех. Приводити в рух, примушувати рухатися, діяти.
Вони підійшли до водопаду.., який рухав маленьку електростанцію (Трубл., Мандр., 1938, 77);
Я сиджу біля монтажного столу.. Одною рукою я рухаю моталку, продивляючись частину фільму (Ю. Янов., II, 1958, 22);
// ким, чим, кого, що, перен. Спонукати до діяльності або бути причиною чиїх-небудь дій, учинків.
Автор [Н. Рибак] показує, які високі і благородні цілі рухають радянськими вченими в їхній невтомній і важкій праці над оволодінням таємницями атома (Рад. літ-во, 1, 1964, 40);
Мільйони їх, суворих вояків, вперед їх рушить і любов, і гнів… (Сос., І, 1957, 478).
3. недок. тільки ру́хати, неперех. Робити рухи якою-небудь частиною тіла.
Маршалок щось кричав, та голос його танув у грізному гомоні шляхти. І здавалося, він беззвучно рухає губами (Тулуб, Людолови, І, 1957, 32);
Пішла дівка танцювати, рушила плечима (Коломийки, 1969, 108);
Не міг [урядник] рушити лівою рукою, а й до того щось у нозі йому сталося… (Мак., Вибр., 1954, 140);
// Виконуючи певну роботу, робити рухи яким-небудь знаряддям.
— Жди його, як пана,— бурчав він, рухаючи вилами та удаючи, що він дуже перепрацювався тут без Павла (Тют., Вир, 1964, 133).
◊ І ву́сом не ру́шити — зовсім не звернути уваги, ніяк не зреагувати.
Почнеться яка бесіда, а Марина.. зажартує, то дівки сміються, а парубок і вусом не рушить (Кобр., Вибр., 1954, 167);
І па́льцем не ру́шити — те саме, що І па́льцем не кивну́ти ( див. кивну́ти).
[Поет:] Та доки ще благати. Ти мусиш помагати! [Муза (байдужо):] Нічого я не мушу і пальцем, знай, не рушу. Не я тобі служу, а ти мій раб (Л. Укр., І, 1951, 300).
4. недок. тільки ру́хати, перех., перен. Сприяти розвиткові чого-небудь.
— Ми будемо рухати науку й перетворимо всю землю в рай (Довж., І, 1958, 436);
Ленін рушив вперед марксистську теорію, збагатив її новим змістом (Біогр. Леніна, 1955, 146);
Книга рушила розвиток культури, науки, літератури (Наука.., 9, 1970, 49);
// Сприяти виконанню, здійсненню чого-небудь.
Рухати справу.
5. тільки ру́хати, неперех., рідко. Те саме, що руша́ти 1.
Заходились рухати до господи (Сл. Гр.).
Значення в інших словниках
- рухати — (змінювати положення) ворушити, сунути, переміщати, совати, переміщувати, (частиною тіла) повертати, водити. Словник синонімів Полюги
- рухати — ру́хати дієслово недоконаного виду Орфографічний словник української мови
- рухати — Переміщати, пересувати, ок. штовхати; (млин) урухомлювати, СПРИЧИНЯТИ рух чого; (з місця) рушати; (ким) керувати, окриляти кого; (з ч. не) не ЧІПАТИ. Словник синонімів Караванського
- рухати — -аю, -аєш, недок., рушити, -шу, -шиш, недок. і док. 1》 перех. Переміщати, пересувати що-небудь. 2》 тільки недок., перех. і неперех. Приводити в рух, примушувати рухатися, діяти. || ким, чим, кого, що, перен. Великий тлумачний словник сучасної мови
- рухати — РУ́ХАТИ, аю, аєш, недок., РУ́ШИТИ, шу, шиш, недок. і док. 1. що. Переміщати, пересувати що-небудь. Ми рухали їх [позитиви] перед щілиною в картоні (Ю. Яновський); Хвилину тому був я чародій, Титан, володар, бог тисячосилий!.. Словник української мови у 20 томах
- рухати — РУ́ХАТИ (змінювати положення кого-, чого-небудь внаслідок обертання, коливання, пересування тощо), ПЕРЕМІЩА́ТИ, ПЕРЕМІ́ЩУВАТИ, ВОРУШИ́ТИ, ПОРУ́ШУВАТИ, ВОЗИ́ТИ, ПОДАВА́ТИ, ДВИ́ГАТИ розм. Словник синонімів української мови
- рухати — Ру́хати, -хаю, -хаєш, -хає Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
- рухати — Рухати, -хаю, -єш сов. в. ру́хнути, -ну, -неш, гл. 1) = рушати, рушити 1. Гн. II. 182. 2) = рушати, рушити 2. Грин. III. 584 На Варуха, як земля рухи. Драг. 11. Заходились рухати до господи. Грин. II. 275. Мов би наввипередки з кимсь рухнув додому. Грин. Словник української мови Грінченка