рухати

Значення в інших словниках

1. рухати — ру́хати дієслово недоконаного виду Орфографічний словник української мови
2. рухати — Переміщати, пересувати, ок. штовхати; (млин) урухомлювати, СПРИЧИНЯТИ рух чого; (з місця) рушати; (ким) керувати, окриляти кого; (з ч. не) не ЧІПАТИ. Словник синонімів Караванського
3. рухати — -аю, -аєш, недок., рушити, -шу, -шиш, недок. і док. 1》 перех. Переміщати, пересувати що-небудь. 2》 тільки недок., перех. і неперех. Приводити в рух, примушувати рухатися, діяти. || ким, чим, кого, що, перен. Великий тлумачний словник сучасної мови
4. рухати — РУ́ХАТИ, аю, аєш, недок., РУ́ШИТИ, шу, шиш, недок. і док. 1. що. Переміщати, пересувати що-небудь. Ми рухали їх [позитиви] перед щілиною в картоні (Ю. Яновський); Хвилину тому був я чародій, Титан, володар, бог тисячосилий!.. Словник української мови у 20 томах
5. рухати — РУ́ХАТИ (змінювати положення кого-, чого-небудь внаслідок обертання, коливання, пересування тощо), ПЕРЕМІЩА́ТИ, ПЕРЕМІ́ЩУВАТИ, ВОРУШИ́ТИ, ПОРУ́ШУВАТИ, ВОЗИ́ТИ, ПОДАВА́ТИ, ДВИ́ГАТИ розм. Словник синонімів української мови
6. рухати — Ру́хати, -хаю, -хаєш, -хає Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
7. рухати — РУ́ХАТИ, аю, аєш, недок., РУ́ШИТИ, шу, шиш, недок. і док. 1. перех. Переміщати, пересувати що-небудь. Ми рухали їх [позитиви] перед щілиною в картоні (Ю. Янов. Словник української мови в 11 томах
8. рухати — Рухати, -хаю, -єш сов. в. ру́хнути, -ну, -неш, гл. 1) = рушати, рушити 1. Гн. II. 182. 2) = рушати, рушити 2. Грин. III. 584 На Варуха, як земля рухи. Драг. 11. Заходились рухати до господи. Грин. II. 275. Мов би наввипередки з кимсь рухнув додому. Грин. Словник української мови Грінченка