1. Словник української мови у 20 томах

руїнницький

РУЇ́ННИЦЬКИЙ, а, е.

Те саме, що руйнівни́й.

Один тільки Щербій відважився виступити проти руїнницької сили ханської орди (з переказу);

Наш Київ матір'ю недаром Усі міста братерські звуть... Ніхто руїнницьким ударом Не міг йому затьмити путь (М. Рильський);

Він стояв над вогнем, загіпнотизований його страшною руїнницькою силою (Д. Бедзик).

Джерело: Словник української мови (СУМ-20) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. руїнницький — руї́нницький прикметник Орфографічний словник української мови
  2. руїнницький — -а, -е. Те саме, що руйнівний. Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. руїнницький — РУЙНІВНИ́Й (який руйнує що-небудь), РУЙНУВА́ЛЬНИЙ, РУЇ́ННИЙ, РУЇ́ННИЦЬКИЙ, РУЇВНИ́ЧИЙ рідко, РУЙНА́ЦЬКИЙ рідко, РОЗРУ́ЙНИЙ діал.; СПУСТО́ШЛИВИЙ (який руйнує дощенту). Словник синонімів української мови
  4. руїнницький — Руї́нницький, -ка, -ке Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  5. руїнницький — РУЇ́ННИЦЬКИЙ, а, е. Те саме, що руйнівни́й. Наш Київ матір’ю недаром Усі міста братерські звуть… Ніхто руїнницьким ударом Не міг йому затьмити путь (Рильський, III, 1961, 98); Він стояв над вогнем, загіпнотизований його страшною руїнницькою силою (Д. Бедзик, Дніпро.., 1951, 173). Словник української мови в 11 томах