руїнницький
РУЙНІВНИ́Й (який руйнує що-небудь), РУЙНУВА́ЛЬНИЙ, РУЇ́ННИЙ, РУЇ́ННИЦЬКИЙ, РУЇВНИ́ЧИЙ рідко, РУЙНА́ЦЬКИЙ рідко, РОЗРУ́ЙНИЙ діал.; СПУСТО́ШЛИВИЙ (який руйнує дощенту). На країни мусонного клімату — такі, як Індія, Пакистан, Японія, — майже регулярно обрушуються циклони й тайфуни руйнівної сили (з журналу); Ні урагану злого міць руїнна, Ні буйство вод старого Тиберіна,.. Не збили гордої твоєї (Риму) вроди (М. Зеров); Ніхто руїнницьким ударом Не міг йому (Києву) затьмити путь (М. Рильський); Руйнацькі дії моря; Аж піднявся вітер буйний, Понад степом полетів: Рвав кущі й траву розруйний (Я. Щоголів); Давньоруська держава врятувала Західну Європу від спустошливої навали тюркських орд (з журналу). — Пор. 1. нищівни́й.
Джерело:
Словник синонімів української мови
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- руїнницький — руї́нницький прикметник Орфографічний словник української мови
- руїнницький — -а, -е. Те саме, що руйнівний. Великий тлумачний словник сучасної мови
- руїнницький — РУЇ́ННИЦЬКИЙ, а, е. Те саме, що руйнівни́й. Один тільки Щербій відважився виступити проти руїнницької сили ханської орди (з переказу); Наш Київ матір'ю недаром Усі міста братерські звуть... Ніхто руїнницьким ударом Не міг йому затьмити путь (М. Словник української мови у 20 томах
- руїнницький — Руї́нницький, -ка, -ке Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
- руїнницький — РУЇ́ННИЦЬКИЙ, а, е. Те саме, що руйнівни́й. Наш Київ матір’ю недаром Усі міста братерські звуть… Ніхто руїнницьким ударом Не міг йому затьмити путь (Рильський, III, 1961, 98); Він стояв над вогнем, загіпнотизований його страшною руїнницькою силою (Д. Бедзик, Дніпро.., 1951, 173). Словник української мови в 11 томах