рябіти

РЯБІ́ТИ, і́ю, і́єш, недок.

1. Ставати рябим (у 1, 2 знач.).

Петрусь припав до подушки – і не словами, а сльозами виливав їй своє лихо .. Рябенька подушечка .. ще більше рябіла від його кревних сліз (Панас Мирний);

Долина сохне і рябіє (М. Рильський, пер. з тв. О. Пушкіна).

2. тільки 3 ос. Укриватися брижами, дрібними хвилями (про водну поверхню).

Легкі гребінці від берегового вітру можуть рябіти так, наче від берега біжать (Леся Українка);

Князь Святослав дужою рукою повернув кермо .. За кермом рябіла хвиля, кипіли вири (С. Скляренко).

3. Виділятися рябизною з-поміж чого-небудь, на фоні чогось.

Між стовбурами рябіють червоні, сині .. квітки... (С. Васильченко);

Вона показала великі чоботи, на яких рябіли найрізноманітніші латки (Є. Кравченко);

// чим, від чого. Бути рябим.

Голі поля рябіли щетиною стерні (Ірина Вільде);

Широка галява, оточена стрункими соснами й кленами, рябіє від дітей (П. Панч);

// Виднітися на якому-небудь фоні у вигляді плям.

Вони [галки] трималися купи, густо рябіли, перекидаючись у сніговому струмені (Г. Епік);

// Невиразно виднітися вдалині; маячити.

На Чернечій горі, де похований Шевченко, на самому вершечку рябіють штахетики (М. Коцюбинський).

4. чим, перен. Рясніти чим-небудь, що часто трапляється, повторюється.

Характеристики Бармашеві рябіли словами: дисциплінований, зрілий, активний, свідомий... (В. Козаченко);

// безос.

Нелегко здобуває [Меркурій] науку в духовному училищі: в його білеті завжди рясно рябіє низькими балами по поведінці (М. Стельмах).

5. у сполуч. зі сл. в очах. Розпливатися, зливатися від напруження зору, мерехтіти перед очима внаслідок швидкого руху і т. ін.

Він з таким напруженням дивився на зведення, що цифри почали рябіти в його очах (С. Журахович).

◇ (1) [Аж] в оча́х рябі́є / зарябі́ло у кого, в чиїх і без дод., безос.:

а) хто-небудь втрачає здатність нормально бачити щось через надмірність яскравих фарб, світла, строкатість і т. ін.

Всі були в своєму найновішому і найкращому вбранні. В очах рябіло від яскраво-зелених, жовтогарячих і червоних гарусових та шовкових хусток (З. Тулуб);

А верби виблискують, аж у очах рябіє (А. Тесленко);

Від різноманітності одягу аж рябіло в очах (Ю. Смолич);

Коли спала південна спека, на обрії замаячили темні колоди на воді, потім вони обернулись у байдаки. Було їх не менше ста; аж зарябіло в очах (П. Панч);

б) у кого-небудь наступає стан перенапруження, перевтоми і т. ін.

Не стукаючи, вскочив [Саїд] у кімнату й захитався. В очах рябіло, в грудях бушувала буря (Іван Ле);

У нього нараз зашуміло в вухах і зарябіло в очах (І. Франко);

В очах у Оксани зарябіло, закрутилось, попливли якісь сизуваті кола (І. Цюпа);

У скронях застукали молоточки, в очах зарябіло, і він нічого не бачив (В. Земляк).