рябіти

БРИ́ЖИТИСЯ (про водяну поверхню — покриватися брижами, утворювати дрібні хвилі), РЯБІ́ТИ, МО́РЩИТИСЯ, РЯБОТІ́ТИ підсил. розм. — Док.: побри́житися, збри́житися рідше. Затока злегка брижиться від теплого південного вітру (Л. Смілянський); На хвилю улігся вітер, перестала рябіти вода, тільки безлисті лози понад водою дрібно тремтіли, мов туго напнуті струни (З. Мороз); Незамітно плила ріка вперед. Лиш як вітер здіймався й шалів по степу, її гладка поверхня морщилася (О. Кобилянська). — Пор. 3. хвилюва́тися.

ВИДІЛЯ́ТИСЯ (бути помітним серед інших), ВИРІЗНЯ́ТИСЯ, ВІДОКРЕ́МЛЮВАТИСЯ, ВИДАВА́ТИСЯ, ВИЗНАЧА́ТИСЯ, ВІДЗНАЧА́ТИСЯ, ВІДЗНА́ЧУВАТИСЯ, ПОЗНАЧА́ТИСЯ, ВИТИНА́ТИСЯ, ВИЗНА́ЧУВАТИСЯ рідше, ВИМАЛЬО́ВУВАТИСЯ, ВИОКРЕ́МЛЮВАТИСЯ рідше, ВИКРЕ́СЛЮВАТИСЯ, ОКРЕ́СЛЮВАТИСЯ, НАКРЕ́СЛЮВАТИСЯ, ВИРІ́ЗЬБЛЮВАТИСЯ, ВИРІЗА́ТИСЯ, ВИРІ́ЗУВАТИСЯ, ПРОРІ́ЗУВАТИСЯ, ПРОРІЗА́ТИСЯ, ПРОСВІ́ЧУВАТИСЯ, ОБРИСО́ВУВАТИСЯ рідше (про контури, обриси чого-небудь); ВІДБИВА́ТИСЯ, ВІДТІНЯ́ТИСЯ, ВІДТІ́НЮВАТИСЯ (на тлі чого-небудь); ВИСВІ́ЧУВАТИ, СВІТЛІ́ТИ (про світле), ТЕМНІ́ТИ (про темне), БІЛІ́ТИ (про біле), ГОЛУБІ́ТИ (про голубе), ЗЕЛЕНІ́ТИ (про зелене), РЯСНІ́ТИ (виділятися своєю ряснотою), СИНІ́ТИ (про синє), СІРІ́ТИ (про сіре), ЯСНІ́ТИ (виділятися світлим яскравим кольором). — Док.: ви́ділитися, ви́різнитися, відокре́митися, ви́значитися, ви́окремитися, ви́малюватися, окре́слитися, накре́слитися, ви́різьбитися, ви́різатися, прорі́затися, обрисува́тися, відби́тися, відтіни́тися. Ця дівчина різко виділялася серед інших учнів (О. Копиленко); З-поміж дівчат.. Оленка вирізнялася своїм сильним голосом (К. Гордієнко); Пострілів не було, було єдине гоготання землі й неба, серед якого відокремлювались тільки вибухи авіабомб (О. Гончар); Особливо видавався між хлопцями Павлушка Якович — чистенько зодягнене, випещене.. хлоп'я (С. Васильченко); Він (Франко).. пише повісті, драми, оповідання,.. взагалі визначається незвичайною плодовитістю, різностороннім талантом і науковою ерудицією (М. Коцюбинський); Обидві (кобзи) були виготовлені з великих окоренків добре висохлої груші, відзначалися високою мелодійністю (І. Шаповал); Шлях (у степу) ледве позначався по прибитій витолоченій тирсі (Ю. Смолич); Жовтий прямокутник (вікна) витинається з ночі (Ю. Яновський); Навіть серед великих своїх сучасників Лев Толстой виокремлювався могутньою силою впливу на духовне життя людства (з газети); Зійшов місяць... Виразніше вималювались на фоні неба дерева та будівлі (Д. Ткач); Хтось стояв біля вікна: струнка постать у блакитному чітко викреслювалася на рожевому тлі (П. Кочура); На заході синіми вершинами окреслювалися Карпати (І. Цюпа); Вдалині накреслювалася на небі легка смуга напівпрозорих хмар (З. Тулуб); Чітко вирізьблюється на тлі неба вершечок високої сосни (В. Козаченко); Ії (дівчини) огрядна постать гарно вирізується в світлі молодого місяця (Леся Українка); На ньому (небі) ледве прорізувалися зірки (І. Ле); Неподалік від башти на відкритому місці просвічувалась фігура юнака (О. Гончар); Здоровий засмалений морським вітром вид (Алі) та червона хустина на голові прегарно одбивались на тлі блакитного моря (М. Коцюбинський); Біле тіло її ще виразніше відтінялося чорним крепом (Григорій Тютюнник); Морозний ранок ледве зазорів. Вже, сонячним обведені пунктиром, Відтінюються обриси домів (В. Бичко); Попрямувала Сахно до палацу, на своє вікно, що блідо-блідо висвічувало в перших ясних світлинах зорі (Ю. Смолич); З височини двох поверхів мерехтять калюжі й темніє канава на чорній, мокрій землі (Ю. Яновський); Над свіжою могилою діда Сафата.. зеленіла молода смеречина. Поруч.. голубів хрещатий барвінок, жовтів безсмертник (Ф.Малицький); В садах рясніють пізні яблука і груші (В. Кучер); Там, по той бік (на оболоні).. синіли невеличкі ліски (Панас Мирний); Біля хати сіріли скопані грядки (М. Коцюбинський); Далеко на узліссі ясніло два білих намети, над ними біліли бунчуки (Н. Рибак). — Пор. жовті́тися, 1. рябі́ти, 2. червоні́ти.

РЯБІ́ТИ (виділятися плямами, перев. дрібними, на якому-небудь фоні), РЯБОТІ́ТИ підсил., МЕРЕХТІ́ТИ, РЯБІ́ТИСЯ рідко, РЯБИ́ТИСЯ рідко. Дуби ще голі стояли, але попри коріння їх травиця вже густо зеленіла, квіточки рябіли в ній (Дніпрова Чайка); Згори крізь густу сітку дуба ряботіли клапті синього неба (Д. Бедзик); Дощові крапельки на деревах і в травах мерехтіли червоно-зеленими іскорками (Григір Тютюнник); По горі далеко за долиною.. щось рябілося (А. Свидницький); На пасовиську рябиться худоба (І. Франко). — Пор. 1. виділя́тися.

Джерело: Словник синонімів української мови на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. рябіти — рябі́ти дієслово недоконаного виду Орфографічний словник української мови
  2. рябіти — (- воду) брижитися, ряботіти; (вдалині) маячіти, мріти, бовваніти, р. рябітися; (чим) рясніти; (в очах) МЕРЕХТІТИ, розпливатися, (- букви) зливатися. Словник синонімів Караванського
  3. рябіти — -ію, -ієш, недок. 1》 Ставати рябим (у 1, 2 знач.). 2》 тільки 3 ос. Укриватися брижами, дрібними хвилями (про водну поверхню). 3》 Вирізнятися рябизною з-поміж чого-небудь, на тлі чогось. || чим, від чого. Бути рябим. Великий тлумачний словник сучасної мови
  4. рябіти — РЯБІ́ТИ, і́ю, і́єш, недок. 1. Ставати рябим (у 1, 2 знач.). Петрусь припав до подушки – і не словами, а сльозами виливав їй своє лихо .. Рябенька подушечка .. ще більше рябіла від його кревних сліз (Панас Мирний); Долина сохне і рябіє (М. Рильський, пер. Словник української мови у 20 томах
  5. рябіти — (аж) в оча́х рябі́є у кого, в чиїх і без додатка, безос. 1. Хто-небудь втрачає здатність нормально бачити щось через надмірність яскравих фарб, світла, строкатість і т. ін. Всі були в своєму найновішому і найкращому вбранні. Фразеологічний словник української мови
  6. рябіти — Рябі́ти, -бі́ю, -бі́єш, -бі́є Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  7. рябіти — РЯБІ́ТИ, і́ю, і́єш, недок. 1. Ставати рябим (у 1, 2 знач.). Петрусь припав до подушки — і не словами, а сльозами виливав їй своє лихо.. Рябенька подушечка.. ще більше рябіла від його кревних сліз (Мирний, І, 1954, 332); Долина сохне і рябіє (Пушкін, Є. Словник української мови в 11 томах
  8. рябіти — Рябіти, -бію, -єш гл. Пестрѣть. Св. Л. 308. Словник української мови Грінченка