рівновага

РІВНОВА́ГА, и, ж.

1. Стан нерухомості, спокою, в якому перебуває яке-небудь тіло під дією рівних, протилежно спрямованих сил.

Притягання земних тіл можна виявити в тих випадках, коли сила тертя не може бути перешкодою, тобто у випадках рівноваги тіл (з наук.-попул. літ.);

Світ є рухома матерія. Але в процесі руху можлива тимчасова рівновага, відносний спокій того чи іншого матеріального тіла в одному будь-якому стані (з навч. літ.).

2. Стійке положення кого-, чого-небудь у просторі.

Повідкидавши, ніби для рівноваги перевантажених черев, свої туші на спинки стільців, чоловіки, сонні й пересичені, ліниво смоктали пиво (Ірина Вільде);

Костецький, широко розставивши ноги для рівноваги, стояв у човні (Л. Первомайський);

На носі лежав, намагаючись дотримуватись рівноваги і не розхитувати човен, Вітя Огрінчук (В. Собко);

// перен. Спокійний душевний стан людини.

Вона сиділа перед ним спокійна, врівноважена, сама дивуючись цій раптовій рівновазі (Н. Рибак);

Зла рішучість, що охопила була його серце, потроху вляглася, прийшов бездумний спокій і рівновага (П. Колесник).

3. перен. Стійке співвідношення між чим-небудь, урівноваження одного іншим.

Де не було рівноваги між теорією і практикою, там не було для них моральної правди, сильного переконання про те, що зле, а що добре (Н. Кобринська);

Підтримування рівноваги в утворенні і віддаванні тепла, яке завжди відбувається в організмі, називається теплорегуляцією (з навч. літ.).

Зберіга́ти / зберегти́ рівнова́гу див. зберіга́ти;

Пору́шувати / пору́шити рівнова́гу див. пору́шувати.△ О́ргани рівнова́ги див. о́рган;

(1) Рівнова́га сил, мех. – зрівноваження дії кількох сил на тіло.

Якщо на тіло діє кілька сил, то може статися, що вони разом не змінять його швидкість, тобто не нададуть йому прискорення. Такий випадок називається рівновагою сил (з навч. літ.);

(2) Ста́ла рівнова́га, фіз. – стійка рівновага, в якій тіло перебуває під дією рівних між собою протилежно спрямованих сил; Цифербла́тний пока́жчик рівнова́ги див. пока́жчик.

◇ (3) Ви́бити з рівнова́ги (д) див. виво́дити¹; Ви́ведений з рівнова́ги див. ви́ведений;

Виво́дити (вибива́ти) / ви́вести (ви́бити) з рівнова́ги див. виво́дити¹;

Вихо́дити / ви́йти з рівнова́ги (з се́бе) див. вихо́дити;

Втрача́ти (губи́ти) / втра́тити (загуби́ти) рівнова́гу див. утрача́ти;

(4) Душе́вна рівнова́га – стан спокою, відсутність переживань, хвилювань і т. ін.

Певне, друга частина [перекладу] вийде ще гірше, бо я стратила душевну рівновагу (Леся Українка);

Пора цілковитої душевної рівноваги і спокою, яку переживав Андрій, тривала недовго (О. Гуреїв);

Уде́ржувати / уде́ржати рівнова́гу див. уде́ржувати;

Утри́мувати (трима́ти і т. ін.) / утри́мати і т. ін. рівнова́гу див. утри́мувати¹.