1. Великий тлумачний словник сучасної мови

рівновага

рівнова́га

-и, ж.

1》 Стан нерухомості, спокою, в якому перебуває яке-небудь тіло під дією рівних, протилежно направлених сил. Динамічна рівновага. Теплова рівновага.

Органи рівноваги — органи людини, більшості тварин та деяких рослин, які реагують певним чином на зміни положення тіла в просторі.

Рівновага сил мех. — зрівноваження дії кількох сил на тіло.

2》 Стійке положення кого-, чого-небудь у просторі.

|| перен. Спокійний душевний стан людини.

Виводити (вивести) з рівноваги кого — позбавляти кого-небудь спокою, терпіння, витримки і т. ін.

Втрачати рівновагу — а) не міцно, не твердо стояти, триматися і т. ін., падаючи, хитаючись; б) перебувати в стані нервового збудження, хвилювання, роздратування і т. ін., втрачати спокій, самовладання, терпіння.

Душевна рівновага — стан спокою, відсутність переживань, хвилювань і т. ін.

3》 перен. Стійке співвідношення між чим-небудь, урівноваження одного іншим.

Екологічна рівновага — баланс компонентів, що утворюють довкілля, і природних процесів, які призводять до довготривалого існування екосистеми.

Джерело: Великий тлумачний словник сучасної української мови на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. рівновага — рівнова́га іменник жіночого роду Орфографічний словник української мови
  2. рівновага — (між А і Б) балянс, сов. баланс, стійке співвідношення; (душевна) П. врівноважений <�спокійний> стан <�душі>. Словник синонімів Караванського
  3. рівновага — [р’іўновага] -гие, д. і м. -аз'і Орфоепічний словник української мови
  4. рівновага — РІВНОВА́ГА, и, ж. 1. Стан нерухомості, спокою, в якому перебуває яке-небудь тіло під дією рівних, протилежно спрямованих сил. Притягання земних тіл можна виявити в тих випадках, коли сила тертя не може бути перешкодою... Словник української мови у 20 томах
  5. рівновага — виво́дити / ви́вести з рівнова́ги кого. 1. Позбавляти душевного спокою, порушувати нормальний ритм життя, роботи. “Рахіра — або земля!” Се випивало його кров і виводило з рівноваги (О. Кобилянська); Вона жила, як у Бога за пазухою. Фразеологічний словник української мови
  6. рівновага — СПО́КІЙ (душевний стан, коли немає хвилювання, тривоги, роздратування і т. ін.), СУПОКІ́Й, РІВНОВА́ГА, УМИРОТВОРІ́ННЯ підсил. книжн., ПО́КІЙ заст., УПОКІ́Й (ВПОКІ́Й) заст., ПОВА́ГА діал.; ФЛЕ́ГМА (незворушний спокій, що межує з байдужістю). Словник синонімів української мови
  7. рівновага — Рівнова́га, -ги, -зі Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  8. рівновага — РІВНОВА́ГА, и, ж. 1. Стан нерухомості, спокою, в якому перебуває яке-небудь тіло під дією рівних, протилежно направлених сил. Притягання земних тіл можна виявити в тих випадках, коли сила тертя не може бути перешкодою... Словник української мови в 11 томах
  9. рівновага — Рівновага, -ги ж. Равновѣсіе. Стояла б шляхта з козаками на бойовому полі в рівновазі. К. ЦН. 287. Він держить вітри у рівновазі. К. Іов. 60. Словник української мови Грінченка