рівновага

Значення в інших словниках

1. рівновага — рівнова́га іменник жіночого роду Орфографічний словник української мови
2. рівновага — (між А і Б) балянс, сов. баланс, стійке співвідношення; (душевна) П. врівноважений <�спокійний> стан <�душі>. Словник синонімів Караванського
3. рівновага — -и, ж. 1》 Стан нерухомості, спокою, в якому перебуває яке-небудь тіло під дією рівних, протилежно направлених сил. Динамічна рівновага. Теплова рівновага. Великий тлумачний словник сучасної мови
4. рівновага — РІВНОВА́ГА, и, ж. 1. Стан нерухомості, спокою, в якому перебуває яке-небудь тіло під дією рівних, протилежно спрямованих сил. Притягання земних тіл можна виявити в тих випадках, коли сила тертя не може бути перешкодою... Словник української мови у 20 томах
5. рівновага — виво́дити / ви́вести з рівнова́ги кого. 1. Позбавляти душевного спокою, порушувати нормальний ритм життя, роботи. “Рахіра — або земля!” Се випивало його кров і виводило з рівноваги (О. Кобилянська); Вона жила, як у Бога за пазухою. Фразеологічний словник української мови
6. рівновага — СПО́КІЙ (душевний стан, коли немає хвилювання, тривоги, роздратування і т. ін.), СУПОКІ́Й, РІВНОВА́ГА, УМИРОТВОРІ́ННЯ підсил. книжн., ПО́КІЙ заст., УПОКІ́Й (ВПОКІ́Й) заст., ПОВА́ГА діал.; ФЛЕ́ГМА (незворушний спокій, що межує з байдужістю). Словник синонімів української мови
7. рівновага — Рівнова́га, -ги, -зі Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
8. рівновага — РІВНОВА́ГА, и, ж. 1. Стан нерухомості, спокою, в якому перебуває яке-небудь тіло під дією рівних, протилежно направлених сил. Притягання земних тіл можна виявити в тих випадках, коли сила тертя не може бути перешкодою... Словник української мови в 11 томах
9. рівновага — Рівновага, -ги ж. Равновѣсіе. Стояла б шляхта з козаками на бойовому полі в рівновазі. К. ЦН. 287. Він держить вітри у рівновазі. К. Іов. 60. Словник української мови Грінченка