рідина
РІДИНА́, и́, ж.
Один із станів речовини, проміжний між твердим і газоподібним.
Високий режисер мочив хустку рідиною зі склянки і клав собі на очі, що були навдивовижу червоні й запалені (Ю. Яновський);
Увійшов хазяїн, витяг руку з кишені і поставив на стіл пляшку з мутною рідиною (І. Сенченко);
// Плинна суміш із різних твердих і рідких речовин.
Соломія спробувала викопати рукою ямку і справді докопалась до води. Була це густа, гнила й тягуча рідина, з противним запахом (М. Коцюбинський).
△ (1) Бордо́ська рідина́, хім. – рідка отруйна речовина; застосовується проти грибкових хвороб рослин.
При захворюванні гірчиці провадиться обприскування рослин бордоською рідиною (з наук. літ.);
(2) Внутрішньокліти́нна рідина́, мед. – рідка частина основної речовини цитоплазми і ядра.
При відмороженні міжклітинна і внутрішньоклітинна рідина замерзає і розширюється, що приводить до припухлості (з наук. літ.);
(3) Внутрішньоо́чна рідина́, мед. – рідина, яка безперервно циркулює в оці, зокрема в її передній і задній камерах, відтікаючи через дренажну систему.
До складу ока, як складної системи, входять прозорі елементи (рогівка, внутрішньоочна рідина в передній і задній камерах, кришталик і скловидне тіло) та оточуючі їх оболонки, що містять кровоносні судини (з наук. літ.);
Зниження внутрішньоочного тиску виникає внаслідок зменшення утворення внутрішньоочної рідини (з навч. літ.);
Внутрішньоочна рідина, збираючись у задній камері ока, призводить до випинання райдужки наперед (з навч. літ.);
Лазерний промінь проникає в око і впливає на його дренажну систему, поліпшуючи відтік внутрішньоочної рідини (з наук.-попул. літ.);
(4) Гідрогальмівна́ рідина́ – рідина, за допомогою якої натискування на гальмівну педаль приводить у дію механізм гальмування.
Гідрогальмівна рідина найчастіше є сумішшю касторової олії і бутилового спирту, підфарбованою яскравим фарбником (з наук.-попул. літ.);
Гідрогальмівна рідина має характерний спиртний запах, тому бувають випадки, коли її приймають всередину як сурогат алкогольного напою, що викликає сильне отруєння (із журн.);
(5) Імерсі́йна рідина́ – те саме, що іме́рсія;
(6) Синовіа́льна рідина́ – те саме, що сино́вія.
Значення в інших словниках
- рідина — рідина́ іменник жіночого роду * Але: дві, три, чотири рідини́ Орфографічний словник української мови
- рідина — [р'ідиена] -ни, д. і м. -н'і, мн. -иние, -ин дв'і р'ідиени Орфоепічний словник української мови
- рідина — -и, ж. Один із станів речовини, проміжний між твердим і газуватим. || Текуча суміш із різних твердих і рідких речовин. Горюча рідина — рідина... Великий тлумачний словник сучасної мови
- рідина — Один із 3 гол. агрегатних станів речовини; субстанція в цьому стані не має власної форми, але зберігає (при дії не дуже вел. зовнішніх сил) власний об'єм; переохолоджена р. — р. із темп., нижчою від її темп. плавлення; перегріта р. — р. із темп. Універсальний словник-енциклопедія
- рідина — РІДИНА́, ТЕ́ЧИВО діал., ТЕ́ЧА діал., ПЛИН діал. З-поза столу, з тоненької трубки, збігала темна рідина (Ю. Смолич); Платон.. повернувся з пузатою пляшечкою зеленкуватого течива й брудненьким келишком (О. Досвітній); Показалася ропа, себто рідкий чорний плин з нафтовим запахом (І. Франко). Словник синонімів української мови
- рідина — Рідина́, -ни́, -ні́; -ди́ни, -ди́н Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
- рідина — РІДИНА́, и, ж. Один із станів речовини, проміжний між твердим і газоподібним. Високий режисер мочив хустку рідиною зі склянки і клав собі на очі, що були навдивовижу червоні й запалені (Ю. Янов. Словник української мови в 11 томах
- рідина — Рідина, -ни ж. Жидкость, жижица. Конст. у. см. рідота. Словник української мови Грінченка