рідина

Значення в інших словниках

1. рідина — [р'ідиена] -ни, д. і м. -н'і, мн. -иние, -ин дв'і р'ідиени Орфоепічний словник української мови
2. рідина — -и, ж. Один із станів речовини, проміжний між твердим і газуватим. || Текуча суміш із різних твердих і рідких речовин. Горюча рідина — рідина... Великий тлумачний словник сучасної мови
3. рідина — РІДИНА́, и́, ж. Один із станів речовини, проміжний між твердим і газоподібним. Високий режисер мочив хустку рідиною зі склянки і клав собі на очі, що були навдивовижу червоні й запалені (Ю. Словник української мови у 20 томах
4. рідина — Один із 3 гол. агрегатних станів речовини; субстанція в цьому стані не має власної форми, але зберігає (при дії не дуже вел. зовнішніх сил) власний об'єм; переохолоджена р. — р. із темп., нижчою від її темп. плавлення; перегріта р. — р. із темп. Універсальний словник-енциклопедія
5. рідина — РІДИНА́, ТЕ́ЧИВО діал., ТЕ́ЧА діал., ПЛИН діал. З-поза столу, з тоненької трубки, збігала темна рідина (Ю. Смолич); Платон.. повернувся з пузатою пляшечкою зеленкуватого течива й брудненьким келишком (О. Досвітній); Показалася ропа, себто рідкий чорний плин з нафтовим запахом (І. Франко). Словник синонімів української мови
6. рідина — Рідина́, -ни́, -ні́; -ди́ни, -ди́н Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
7. рідина — РІДИНА́, и, ж. Один із станів речовини, проміжний між твердим і газоподібним. Високий режисер мочив хустку рідиною зі склянки і клав собі на очі, що були навдивовижу червоні й запалені (Ю. Янов. Словник української мови в 11 томах
8. рідина — Рідина, -ни ж. Жидкость, жижица. Конст. у. см. рідота. Словник української мови Грінченка