рідина

Рідина, -ни

ж. Жидкость, жижица. Конст. у. см. рідота.

Джерело: Словник української мови Грінченка на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. рідина — -и, ж. Один із станів речовини, проміжний між твердим і газуватим. || Текуча суміш із різних твердих і рідких речовин. Горюча рідина — рідина... Великий тлумачний словник сучасної мови
  2. рідина — Рідина́, -ни́, -ні́; -ди́ни, -ди́н Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  3. рідина — [р'ідиена] -ни, д. і м. -н'і, мн. -иние, -ин дв'і р'ідиени Орфоепічний словник української мови
  4. рідина — Один із 3 гол. агрегатних станів речовини; субстанція в цьому стані не має власної форми, але зберігає (при дії не дуже вел. зовнішніх сил) власний об'єм; переохолоджена р. — р. із темп., нижчою від її темп. плавлення; перегріта р. — р. із темп. Універсальний словник-енциклопедія
  5. рідина — рідина́ іменник жіночого роду * Але: дві, три, чотири рідини́ Орфографічний словник української мови
  6. рідина — РІДИНА́, ТЕ́ЧИВО діал., ТЕ́ЧА діал., ПЛИН діал. З-поза столу, з тоненької трубки, збігала темна рідина (Ю. Смолич); Платон.. повернувся з пузатою пляшечкою зеленкуватого течива й брудненьким келишком (О. Досвітній); Показалася ропа, себто рідкий чорний плин з нафтовим запахом (І. Франко). Словник синонімів української мови
  7. рідина — РІДИНА́, и́, ж. Один із станів речовини, проміжний між твердим і газоподібним. Високий режисер мочив хустку рідиною зі склянки і клав собі на очі, що були навдивовижу червоні й запалені (Ю. Словник української мови у 20 томах
  8. рідина — РІДИНА́, и, ж. Один із станів речовини, проміжний між твердим і газоподібним. Високий режисер мочив хустку рідиною зі склянки і клав собі на очі, що були навдивовижу червоні й запалені (Ю. Янов. Словник української мови в 11 томах