ріднитися

РІДНИ́ТИСЯ, ню́ся, ни́шся, недок.

1. Вступати у родинні стосунки, зв'язки з ким-небудь.

2. перен. Ставати рідним (у 3 знач.) кому-небудь, близьким духом, звичками, поглядами і т. ін.

– Наказую міщанам Слуцька прийняти наше військо, як рідних своїх .. Війську даю волю карати непослушних, а з друзями ріднитися (Іван Ле);

// Звикати до кого-небудь, призвичаюватися до чогось, зживатися з кимсь, чимсь.

Отак і минали літа. І чимдалі все більше звикав, ріднився Гришко з родиною Гармашів: з Артемом, з тіткою Катрею (А. Головко).

3. Бути подібним до чого-небудь, схожим на щось у певному відношенні.

Порівняння зажуреної Ярославни з зигзицею – зозулею – часто зустрічається в українських піснях .. Аналогічні образи Максимович знаходив і у великоруському фольклорі. Але “південноруські” (українські) пісні здавалося йому, ще ближче рідняться з “Словом” (з наук. літ.).