рій

РІЙ¹, ч.

1. род. ро́ю і роя́. Сім'я бджіл або інших подібних комах, які з маткою утворюють окрему групу.

– А пасіку на кого кинемо, Свириде? Роя дожидаю, повинен рій сьогодні бути (Панас Мирний);

Радіосигналізатор повідомляв про сформування нового рою у вулику (з наук. літ.);

* У порівн. Усіх [рідних] одірвали від Кармеля, укинули його у візок і повезли шляхом, а все-усе село знялося, наче рій, і гудучи дивилося услід (Марко Вовчок);

Громада загуділа, як рій. Кожний мав щось казати, щось вигукувати (М. Коцюбинський).

2. род. ро́ю. Безліч літаючих комах, зграя птахів.

Задушливий пекучий день наприкінці травня. Повітря дрижить над землею розтопленим склом, і в його переплетених струменях в'ються незчисленні рої мошки та комарів (З. Тулуб);

// Велика кількість сніжинок, іскор і т. ін., що кружляють у повітрі.

Гралися рої сніжин довкола електричного ліхтаря на подвір'ї (Л. Смілянський);

І раптом – іскор налітає рій. То поїзд лине з гуркотом і свистом (М. Рильський).

3. род. ро́ю, перен. Велика кількість, дуже багато кого-, чого-небудь.

Ніхто не обізвався до неї [баби]. Тільки вітер стукав дверима по покинутих хатах, корови блукали по дворах та гризлись собаки поміж роями сухого листу (М. Коцюбинський);

Голову посів рій думок, нових, тривожних, вигадливих, що опановують людину в розпуці (Олесь Досвітній);

Галичани турляли драбини дрючками, сипали цілий рій стріл (А. Хижняк);

Було підраховано кількість енергії, яка необхідна для викидання в космічний простір величезного рою комет.., метеорів і метеорного пилу (з наук.-попул. літ.).

РІЙ², ро́ю, ч.

Найменший військовий підрозділ, частина взводу.

Юнак став командиром рою третьої роти протитанкових рушниць (С. Скляренко);

Командири батальйонів знімали, по черзі з переднього краю в тил окремі рої, формували штурмові групи (О. Гончар).