рій
РІЙ¹, ч.
1. род. ро́ю і роя́. Сім’я бджіл або інших подібних комах, які з маткою утворюють окрему групу.
— А пасіку на кого кинемо, Свириде? Роя дожидаю, повинен рій сьогодні бути (Мирний, І, 1954, 280);
Радіосигналізатор повідомляв про сформування нового рою у вулику (Хлібороб Укр., 5, 1966, 47);
*У порівн. Усіх [рідних] одірвали від Кармеля, укинули його у візок і повезли шляхом, а все-усе село знялося, наче рій, і гудучи дивилося услід (Вовчок, І, 1955, 362);
Громада загуділа, як рій. Кожний мав щось казати, щось вигукувати (Коцюб., І, 1955, 114).
◊ Ро́єм рої́тися — у масі рухатися без упину.
Школа була ще зачинена, і дзвоник не дзвонив, а дітвора, проте, купчилася коло його, роєм роїлася і гула (Дн. Чайка, Тв., 1960, 98).
2. род. ро́ю. Безліч літаючих комах, зграя птахів.
Задушливий пекучий день наприкінці травня. Повітря дрижить над землею розтопленим склом, і в його переплетених струменях в’ються незчисленні рої мошки та комарів (Тулуб, Людолови, І, 1957, 28);
// Велика кількість сніжинок, іскор і т. ін., що кружляють у повітрі.
Гралися рої сніжин довкола електричного ліхтаря на подвір’ї (Сміл., Сашко, 1954, 249);
І раптом — іскор налітає рій. То поїзд лине з гуркотом і свистом (Рильський, І, 1960, 201).
3. род. ро́ю, перен. Велика кількість, дуже багато кого-, чого-небудь.
Ніхто не обізвався до неї [баби]. Тільки вітер стукав дверима по покинутих хатах, корови блукали по дворах та гризлись собаки поміж роями сухого листу (Коцюб., II, 1955, 77);
Голову посів рій думок, нових, тривожних, вигадливих, що опановують людину в розпуці (Досв., Вибр., 1959, 190);
Галичани турляли драбини дрючками, сипали цілий рій стріл (Хижняк, Д. Галицький, 1958, 310);
Було підраховано кількість енергії, яка необхідна для викидання в космічний простір величезного рою комет.., метеорів і метеорного пилу (Знання.., 4, 1966, 5).
РІЙ², ро́ю, ч. Найменший військовий підрозділ, частина взводу.
Юнак став командиром рою третьої роти протитанкових рушниць (Скл., Орл. крила, 1948, 43);
Командири батальйонів знімали, по черзі з переднього краю в тил акремі рої, формували штурмові групи (Гончар, III, 1959, 208).
Значення в інших словниках
- рій — рій 1 іменник чоловічого роду сім'я комах рій 2 іменник чоловічого роду найменший військовий підрозділ Орфографічний словник української мови
- рій — (комах) сім'я; (у війську) сов. відділення; мн. РОЇ, (кого) зграї, маси. Словник синонімів Караванського
- рій — [р'ій] ройу/ройя, ор. ройеим, м. (ў) роуйу, мн. роуйі, роуйіў Орфоепічний словник української мови
- рій — I ч. 1》 род. рою і роя. Сім'я бджіл або інших подібних комах, які з маткою утворюють окрему групу. Роєм роїтися — у масі рухатися без упину. 2》 род. рою. Безліч літаючих комах, зграя птахів. || Велика кількість сніжинок, іскор і т. ін. Великий тлумачний словник сучасної мови
- рій — РІЙ¹, ч. 1. род. ро́ю і роя́. Сім'я бджіл або інших подібних комах, які з маткою утворюють окрему групу. – А пасіку на кого кинемо, Свириде?... Словник української мови у 20 томах
- рій — ро́єм рої́тися. Бути, водитися де-небудь у великій кількості (про живі істоти). Колись, дуже давно, на землях, що розкинулися вздовж лісового берега Дніпра, буяли густі мішані ліси. Фразеологічний словник української мови
- рій — БЕ́ЗЛІЧ (дуже велика кількість кого-, чого-небудь), БЕ́ЗЛІК рідше, КУ́ПА підсил. розм., РІЙ підсил. розм., СОНМ підсил. книжн., СО́НМИЩЕ підсил. книжн., ТЬМА підсил. розм., ТЬМА-ТЬМУ́ЩА підсил. розм., ХМА́РА підсил. розм., ТЬМА-ТЬМЕ́ННА підсил. Словник синонімів української мови
- рій — Рій, ро́ю і роя́, ро́єві, ро́єм, в рою́; рої́, -ї́в Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
- рій — Рій, роя м. Рой. Не гуди, рою, понад головою. Мет. 169. Сідайте, щоб рої роїлись і старости садились. Ном. № 11862. За думою дума роєм вилітає. Шевч. 230. ум. ройо́к, роєчок. Та осядь, осядь, тихий роєчку, у вишневому садочку. МУЕ. III. 97. Словник української мови Грінченка