садист
САДИ́СТ, а, ч.
Особа, схильна до садизму.
Ми бачили Освенцім. І тому не мовчазність, не похмурий вигляд учителя дивували нас, а те, як змогла ця квола людина пройти крізь тисячі смертей тієї потворним розумом садиста винайденої катівні (С. Журахович);
Цькування Дмитра швидко перетворилося на спорт. Воно приносило садистам справжню насолоду (В. Козаченко);
В новелі “Отець гуморист” письменник [І. Франко] створив образ учителя-садиста, для якого катування дітей стало професіональною звичкою (з навч. літ.);
Садисти-аматори, як і садисти-професіонали, мають відчути, що земля горить у них під ногами (із журн.);
Земле моя українська, яка погань повзе по тобі! Садисти, що живцем спалюють, тисячі людей наших закопують живих у землю, мучать полонених, ховаються в боях за спиною жінок наших. Кати, які спорудили тисячі шибениць по всій Україні (О. Довженко).
Значення в інших словниках
- садист — сади́ст іменник чоловічого роду, істота Орфографічний словник української мови
- садист — див. НЕДОЛЮД. Словник синонімів Караванського
- садист — -а, ч. Людина із садистичними нахилами, одержима садизмом. Великий тлумачний словник сучасної мови
- садист — Кат, катюга, песиголо. вець, потвора, кацап, москвин, див. чудовище, росіянин Словник чужослів Павло Штепа
- садист — Сади́ст, -та; -ди́сти, -стів Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
- садист — САДИ́СТ, а, ч. Людина із садистичними нахилами, одержима садизмом. Ми бачили Освенцім. І тому не мовчазність, не похмурий вигляд учителя дивували нас, а... Словник української мови в 11 томах