1. Словник української мови в 11 томах

садист

САДИ́СТ, а, ч. Людина із садистичними нахилами, одержима садизмом.

Ми бачили Освенцім. І тому не мовчазність, не похмурий вигляд учителя дивували нас, а те, як змогла ця квола людина пройти крізь тисячі смертей тієї потворним розумом садиста винайденої катівні (Жур., Вечір.., 1958, 279);

Цькування Дмитра швидко перетворилося на спорт. Воно приносило садистам справжню насолоду (Коз., Гарячі руки, 1960, 71);

В новелі «Отець гуморист» письменник [І. Франко] створив образ учителя-садиста, для якого катування дітей стало професіональною звичкою (Іст. укр. літ., І, 1954, 544).

Джерело: Словник української мови (СУМ-11) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. садист — сади́ст іменник чоловічого роду, істота Орфографічний словник української мови
  2. садист — див. НЕДОЛЮД. Словник синонімів Караванського
  3. садист — -а, ч. Людина із садистичними нахилами, одержима садизмом. Великий тлумачний словник сучасної мови
  4. садист — Кат, катюга, песиголо. вець, потвора, кацап, москвин, див. чудовище, росіянин Словник чужослів Павло Штепа
  5. садист — САДИ́СТ, а, ч. Особа, схильна до садизму. Ми бачили Освенцім. І тому не мовчазність, не похмурий вигляд учителя дивували нас, а те, як змогла ця квола людина пройти крізь тисячі смертей тієї потворним розумом садиста винайденої катівні (С. Словник української мови у 20 томах
  6. садист — Сади́ст, -та; -ди́сти, -стів Правописний словник Голоскевича (1929 р.)