садити

САДИ́ТИ, саджу́, са́диш, недок., що.

1. Закопувати в землю коріння саджанців, бульби, цибулини, насіння тощо для їх вирощування.

Любо вітами старими Груші хату вкрили, Що діди й баби на спомин Унукам садили (П. Куліш);

Ходить [Хима] по садочку, ходить, топче пахучі квіти, що сама садила й поливала; про все їй байдуже (Марко Вовчок);

Скрізь зелено, свіжо.., по городах садять капусту і біб (М. Коцюбинський);

На фоні білястого неба замайоріли тополі. “Які красиві, – подумав хлопець, – а їх теж хтось садив (К. Гриб);

Прийшла пора садити кукурудзу (В. Минко);

* Образно. Доля грядки копле [копає], Красу садить, розум сіє (І. Франко).

2. ким, за кого, на що, розм. Те саме, що саджа́ти 2.

3. Допомагати кому-небудь чи запрошувати когось сісти; саджати.

Тіні зганяє [Харон], що там скрізь по лавах довженних сиділи, І на розчищене місце Енея великого садить (М. Зеров);

Велика метушня зайшла; Двох друзів садять до стола (М. Рильський, пер. з тв. О. Пушкіна);

// Змушувати, примушувати кого-, що-небудь робити щось.

Спочатку після спустошення краю в часі боротьби, в другій половині ХІV ст., було взагалі багато порожніх земель. Польський уряд садив на них шляхту з корінних польських земель (з наук.-попул. літ.);

Тільки Київ і Крим отримають у власне розпорядження податок на прибутки й інші загальнодержавні податки та збори, інші області – тільки податок на прибуток громадян, що садить регіони на “голку дотацій” (з газ.).

4. перев. у сполуч. зі сл. в тюрму, під арешт і т. ін., розм. Ув'язнювати, позбавляти волі.

– Не бачиш, кого можна садити у чорну, а кого ні? (Панас Мирний);

Дейч, .. доброхотом поступив у київський піхотний полк, та не довго там утримався, бо “базікав солдатам зайве”. Його кілька разів садили на гауптвахту, врешті полковник вирішив оддати Лева під суд (Ю. Хорунжий);

– Дитино моя, серце моє! За що відривають тебе від мене, за що садять у ярмо? Що будемо без тебе діяти? (О. Кобилянська);

Коли більше начальство каже меншому: посади Івана в кутузку – менше начальство бере, садить і знає, що чинить вищу волю (В. Самійленко);

Дома я спитав у тата: – Хіба за те, що годують кішок солодким пирогом, садять у тюрму? (І. Багмут);

Хіба за часів вашого татуня, царство їм, не гнали батогами людей до війська, не посилали вояків данину збирати, не садили у в'язниці? (Ю. Винничук).

5. Поміщати в гарячу піч для випікання, обпалювання тощо.

– Вони [діти] пишуть, щоб ми були веселі, коли міситимемо і садитимемо хліб. – Пхе! – засміявся Майстер Найсолодших Булок. – Це ще моя прапрабабуся знала, що хліб у веселої хазяйки завжди найкращий (О. Іваненко);

Біля печі в кутку приперті до стіни кочерга і дерев'яна лопата – садити й вибирати хліб (М. Томчаній).

6. Те саме, що саджа́ти 7.

7. Розташовуючи певним чином, прикріпляти, пришивати на чомусь, де-небудь щось.

Лата на лату сади, а копійку на горілку держи (Номис).

8. перен., розм. Витрачати кошти на щось неекономно, марно.

Вбиралась [Мася], як павич; останню краплю крові, як то кажуть, тягла з матері та все садила на крами (А. Свидницький).

9. розм. Уживається на позначення дій, що виконуються з особливою силою, інтенсивністю, азартом і т. ін.

Спершу, здається, садять ногами без музиків, далі чутке ухо Тарасове вловило тихий шум струн: кобза (С. Васильченко);

// Танцювати із запалом.

Парубок налягав на закаблуки, садячи тропака... (Панас Мирний);

– Сади, Мітла, сади! – кричали танцюристи до круглого, як барило, козака (П. Панч);

Я вважаю за українця не того, хто вміє добре співати “Реве та стогне” та садити гопака, і не того, в кого прізвище на “ко”, – а того, хто бажає добра українському народові, хто сприяє його матеріальному й духовному розвиткові (Остап Вишня);

// Швидко, стрімко бігти; мчати.

Незважаючи на біль, вона [ведмедиця] знов кинулася на Мирославу. Небезпека була страшна .. Звір садив просто, грозячи вже тепер своїми страшними зубами (І. Франко);

// Сильно бити.

Колісник гукав.., аж вікна бряжчали, за що його кума раз по раз садила кулаком у спину (Панас Мирний);

Кричали жінки. Чоловіки тільки сопли і садили кулаками, як гирями (Григорій Тютюнник);

// Стукати із силою по чому-небудь.

Десятки кулаків садять, б'ють у двері, закладені зовні, як прогоничем, товстим ломом (О. Гончар);

// Безперервно стріляти; обстрілювати щось.

– Якір .. садить кулю за кулею в червоного туза, що висить на стінці (Г. Хоткевич);

Ворожа артилерія закопалась перед селом за млинами й садить тепер на пристріляне місце (Ю. Яновський);

// Вириватися звідкись густою масою; валити, бухати.

З вікон літньої кухні .. садить чорний густий дим (О. Кобилянська);

– Кров з него садить, як з пацюка, а така червона, здорова кров... (В. Стефаник).

На па́лю (на паль) садови́ти (саджа́ти, сади́ти, збива́ти) / посади́ти (зби́ти) див. садови́ти;

Під марке́р сі́яти (сади́ти) див. сі́яти;

(1) Сади́ти / посади́ти кво́чку – підкладати під квочку яйця для виведення курчат.

Заново ситце на кілочку, а як пристаріється, садять квочку (Номис);

(2) Сади́ти під лопа́ту що – користуючись лопатою, висаджувати що-небудь у ґрунт.

Частина ланки під лопату картоплю садить (Остап Вишня);

(3) Сади́ти / посади́ти на гауптва́хту – заарештувати військового.

– До четвертої години маємо відпустку .. Якщо запізнимось, посадять на гауптвахту (А. Шиян);

Його кілька разів садили на гауптвахту, врешті полковник вирішив оддати Лева під суд (Ю. Хорунжий);

(4) Сади́ти (садови́ти) / посади́ти (посадови́ти) на престо́л – надавати комусь владу монарха.

Він [князь Ногай] садив на престол і скидав ханів (з навч. літ.);

Семен Пушкар ще з донцями пішов садовити на московський престол якогось царевича Димитрія (Іван Ле);

(5) Сади́ти сад (парк і т. ін.) – закопувати на певній площі коріння саджанців дерев, кущів і т. ін., щоб з них виріс сад, парк і т. ін.

Квітує сад. Це я його садив. І на душі у мене тепло й гарно (Л. Дмитерко);

Як дбайливі землі господарки Парк садили дівчата мої (С. Крижанівський).

◇ Саджа́ти (сади́ти) / посади́ти (посадови́ти) на стіл див. саджа́ти;

(6) Сади́ти / вда́рити гайдука́ (гопака́, гоцака́ і т. ін.) – дуже завзято, із запалом танцювати.

Підківки зараз забряжчали, В кружку дівчата танцювали; Москаль покинув глек та садить гоцака (Є. Гребінка);

Усі чоботи свої пробив [Масляк], вибиваючи гоцака (Г. Квітка-Основ'яненко);

На прогалинах вигравали скрипиці і сопілки, торохтів бубон, і козацтво, ударивши лихом об землю, садило гайдука і вибивало тропака (О. Стороженко);

Микола не втерпів і почав проти Задерихвоста садити гопака (І. Нечуй-Левицький);

[Запорожець:] У цій корчмі не те що нігде гоцака ударити, а й прилягти не знаєш де (М. Кропивницький);

Я вважаю за українця не того, хто вміє добре співати “Реве та стогне” та садити гопака, .. а того, хто бажає добра українському народові, хто сприяє його матеріальному й духовному розвиткові (В. Стус);

Ударила б гайдука, Та боюся мужика (П. Чубинський);

(7) Сади́ти закаблу́ками – завзято, із запалом танцювати.

Садить Ванька закаблуками (Остап Вишня);

(8) Сади́ти (садови́ти) / посади́ти на мілину́ кого, що – призводити до складних обставин, труднощів, спричинювати невдачі.

В тебе глобальні ідеї, обширні плани, а щоденна логіка життя садить тебе на мілину (з газ.);

– Незручно йому [командиру корабля] такого досвідченого боцмана на мілину перед командою садовити (Д. Ткач);

Йому [Тихонюку] відразу здалось, що цей випадок посадить на мілину всю добру славу Кленівської школи (Ю. Збанацький);

(9) Сади́ти (садови́ти) / посади́ти на хліб та (і) [на] во́ду кого – карати кого-небудь голодом, обмежуючи найнеобхіднішим у їжі.

Поодинці він [слідчий] садовив їх [революціонерів] на хліб та на воду (С. Чорнобривець);

Чи не посадили Вас .. На хліб і воду, на покуту за редакторські гріхи? (М. Коцюбинський);

(10) Сади́ти чорта́ми – лаятися, згадуючи чорта.

Садила [Маланка] чортами так обережно, так делікатно, як тільки можна було в неділю, по службі Божій (М. Коцюбинський).