садовити

САДОВИ́ТИ, довлю́, до́виш; мн. садо́влять; недок., кого, що.

1. Допомагати кому-небудь або примушувати чи запрошувати когось сісти; саджати.

[Панас:] Я не встою на ногах!.. (Заточується. Маруся й Настя підхоплюють його під боки й садовлять) (І. Нечуй-Левицький);

Хазяйка вставала з-за столу, обіймала Устю за стан і садовила рядом з собою (М. Коцюбинський);

Капітана садовлять на почесному місці – між Лукією Назарівною і директором школи (О. Гончар);

// Допомагати зайняти місце, влаштуватися десь для поїздки.

Я садовлю її в сани, наче пакую дороге скло, кутаю ноги (М. Коцюбинський);

Вони садовлять його на сани (І. Микитенко);

// Піднімаючи, допомагати комусь сісти на щось високе.

Він бере Ілонку на руки, садовить собі на плече (О. Гончар).

2. ким, за кого, на що, розм. Призначати або обирати кого-небудь на якусь посаду, доручати комусь яку-небудь роботу.

3. Обмежувати чим-небудь у харчуванні.

4. перев. у сполуч. зі сл. в тюрму, під арешт, за грати і т. ін., розм. Ув'язнювати, позбавляти волі.

Іде Лушня, примовляє: – Яка вона тобі мати? жалітися на сина?! .. Садовіть, мовляв, сина в чорну (Панас Мирний);

[Поет:] Хоч за пісні садовлять теж за грати, Але, звичайно, можна їх співати, Принаймні ті, що складені без слів... (В. Самійленко).

5. Поселяти десь (звичайно для ведення господарства).

Під час походів князі забирали смердів з чужих князівств, садовили на свої землі і примушували робити на себе (з навч. літ.).

6. Поміщати в гарячу піч для випікання, обпалювання і т. ін.

Коровай в хаті Брилів тим часом був ізобганий, і всі жінки, уквітчавшися хрещатим барвінком, садовили коровая в піч (Ю. Смолич).

7. ав. Скеровуючи до землі, примушувати опускатися, сісти на землю (літак або який-небудь інший літальний апарат).

Садовити літак на лід.

8. Надівати, накладати на щось.

Він витягає хустку, швидко протирає окуляри, садовить їх на ніс (В. Собко).

9. розм. Те саме, що сади́ти 1.

Знайшов я город наш: стоїть запустілий, Тини поламались, садок погорів... А де ж та вербиця, той паросток милий, Що я колись в землю отут садовив? (Я. Щоголів);

– Люблю орати, косити, молотити. Але понад усе люблю сіяти, садовити, плекати, щоб росло (О. Довженко);

Садовили городину. Маленькі постаті дітей розсипалися по ріллі, хто з заступом, хто з граблями (А. Головко);

– Ми після війни третій раз парк садовимо (Остап Вишня).

(1) На па́лю (на паль) садови́ти (саджа́ти, сади́ти, збива́ти) / посади́ти (зби́ти) кого – страчувати кого-небудь, насаджуючи на загострений кілок.

Тих кривджених від часу, коли коронний гетьман Станіслав Потоцький розсаджав козаків на палях від Києва до Ніжина, назбиралося досить (М. Грушевський);

От вояки були [запорожці]: сто чоловік, а від них тисяча тікає. Його збивають на палю, а він дулі сучить... (П. Панч);

– Стривай, пане, – сказав Хліб. – Не віддавай мене на ганебну смерть, як пса. Не стріляй .. Звели посадити мене на палю, дай вмерти достойно лицарською смертю, як умерли батько мій і дід (О. Довженко);

[Р-д:] Не трибунал конгрес, на жаль, І не посадить вас на паль... (О. Олесь);

Чи то правда, а говорять старі меддахи по кафеджіях, що турки колись з'їли серце Байди, бажаючи набратися його хоробрості Які турки? Ті, що прибувають тепер в яничарські казарми, чи ті, яких Алім саджав на палі під Адріанополем? (Р. Іваничук);

Гайдуків усі люблять і поважають, крім турків і помаків, які вбивають їх, садовлять на палі або випікають очі (В. Малик);

[Шмигельський:] Честь?! Фi! Мучить безоружних хлопiв, втинать їм голови, садить на палю — це не шляхетське дiло, для того є волох, татарин, нiмець... (І. Карпенко-Карий).

Джерело: Словник української мови (СУМ-20) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. садовити — садови́ти дієслово недоконаного виду Орфографічний словник української мови
  2. садовити — (сад) САДИТИ; (літак) приземляти; (окуляри на ніс) накладати. Словник синонімів Караванського
  3. садовити — -довлю, -довиш; мн. садовлять; недок., перех. 1》 Допомагати кому-небудь або примушувати чи запрошувати когось сісти; саджати. || Допомагати зайняти місце, влаштуватися десь для поїздки. || Піднімаючи, допомагати комусь сісти на щось високе. Великий тлумачний словник сучасної мови
  4. садовити — сади́ти (садови́ти) / посади́ти на мілину́ кого, що. Призводити до складних обставин, труднощів, спричинювати невдачі. В тебе глобальні ідеї, обширні плани, а щоденна логіка життя садить тебе на мілину (З газети)... Фразеологічний словник української мови
  5. садовити — САДЖА́ТИ (запрошувати чи примушувати кого-небудь сісти; допомагати комусь сісти), САДИ́ТИ, УСА́ДЖУВАТИ (ВСА́ДЖУВАТИ), САДОВИ́ТИ, РОЗСА́ДЖУВАТИ (в різні місця); ПІДСА́ДЖУВАТИ, ПРИСА́ДЖУВАТИ (поміщати когось поруч з ким-небудь), ПРИМО́ЩУВАТИ. — Док. Словник синонімів української мови
  6. садовити — Садови́ти, -довлю́, -до́виш, -влять Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  7. садовити — САДОВИ́ТИ, довлю́, до́виш; мн. садо́влять; недок., перех. 1. Допомагати кому-небудь або примушувати чи запрошувати когось сісти; саджати. [Панас:] Я не встою на ногах!.. (Заточується. Маруся й Настя підхоплюють його під боки й садовлять) (Н.-Лев. Словник української мови в 11 томах
  8. садовити — Садовити, -влю, -виш гл. Садить, усаживать. Садовив його (синка) собі на шию, бігав з їм по хатах. Левиц. Пов. 148. Садовлять (молоду) на ослін. Ном. № 298. Словник української мови Грінченка