садовити
сади́ти (садови́ти) / посади́ти на мілину́ кого, що. Призводити до складних обставин, труднощів, спричинювати невдачі. В тебе глобальні ідеї, обширні плани, а щоденна логіка життя садить тебе на мілину (З газети); — Незручно йому (командиру корабля) такого досвідченого боцмана на мілину перед командою садовити (Д. Ткач); Йому (Тихонюку) відразу здалось, що цей випадок посадить на мілину всю добру славу Кленівської школи (Ю. Збанацький).
сади́ти (садови́ти) / посади́ти на хліб та (і) (на) во́ду кого. Карати кого-небудь голодом, обмежуючи найнеобхіднішим у їжі. Поодинці він (слідчий) садовив їх (революціонерів) на хліб та на воду (С. Чорнобривець); Чи не посадили Вас .. На хліб і воду, на покуту за редакторські гріхи? (М. Коцюбинський).
Джерело:
Фразеологічний словник української мови
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- садовити — садови́ти дієслово недоконаного виду Орфографічний словник української мови
- садовити — (сад) САДИТИ; (літак) приземляти; (окуляри на ніс) накладати. Словник синонімів Караванського
- садовити — -довлю, -довиш; мн. садовлять; недок., перех. 1》 Допомагати кому-небудь або примушувати чи запрошувати когось сісти; саджати. || Допомагати зайняти місце, влаштуватися десь для поїздки. || Піднімаючи, допомагати комусь сісти на щось високе. Великий тлумачний словник сучасної мови
- садовити — САДОВИ́ТИ, довлю́, до́виш; мн. садо́влять; недок., кого, що. 1. Допомагати кому-небудь або примушувати чи запрошувати когось сісти; саджати. [Панас:] Я не встою на ногах!.. (Заточується. Маруся й Настя підхоплюють його під боки й садовлять) (І. Словник української мови у 20 томах
- садовити — САДЖА́ТИ (запрошувати чи примушувати кого-небудь сісти; допомагати комусь сісти), САДИ́ТИ, УСА́ДЖУВАТИ (ВСА́ДЖУВАТИ), САДОВИ́ТИ, РОЗСА́ДЖУВАТИ (в різні місця); ПІДСА́ДЖУВАТИ, ПРИСА́ДЖУВАТИ (поміщати когось поруч з ким-небудь), ПРИМО́ЩУВАТИ. — Док. Словник синонімів української мови
- садовити — Садови́ти, -довлю́, -до́виш, -влять Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
- садовити — САДОВИ́ТИ, довлю́, до́виш; мн. садо́влять; недок., перех. 1. Допомагати кому-небудь або примушувати чи запрошувати когось сісти; саджати. [Панас:] Я не встою на ногах!.. (Заточується. Маруся й Настя підхоплюють його під боки й садовлять) (Н.-Лев. Словник української мови в 11 томах
- садовити — Садовити, -влю, -виш гл. Садить, усаживать. Садовив його (синка) собі на шию, бігав з їм по хатах. Левиц. Пов. 148. Садовлять (молоду) на ослін. Ном. № 298. Словник української мови Грінченка