самоварник
САМОВА́РНИК, а, ч.
1. Майстер, що виготовляє самовари.
2. розм., рідко. За часів Великої Вітчизняної війни – умовна або жартівлива назва мінометників.
– Давайте, “самоварники”! – гукнув поранений мінометникам навздогін. – За Парламентом їх [фашистів] збилося, як сарани (О. Гончар).
Джерело:
Словник української мови (СУМ-20)
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- самоварник — самова́рник іменник чоловічого роду, істота Орфографічний словник української мови
- самоварник — -а, ч. Майстер, що виготовляє самовари. Великий тлумачний словник сучасної мови
- самоварник — САМОВА́РНИК, а, ч. 1. Майстер, що виготовляє самовари. 2. розм., рідко. За часів Великої Вітчизняної війни — умовна або жартівлива назва мінометників. — Давайте, «самоварники»! — гукнув поранений мінометникам навздогін. — За Парламентом їх [фашистів] збилося, як сарани (Гончар, III, 1959, 286). Словник української мови в 11 томах