1. Словник української мови в 11 томах

самоварник

САМОВА́РНИК, а, ч.

1. Майстер, що виготовляє самовари.

2. розм., рідко. За часів Великої Вітчизняної війни — умовна або жартівлива назва мінометників.

— Давайте, «самоварники»! — гукнув поранений мінометникам навздогін. — За Парламентом їх [фашистів] збилося, як сарани (Гончар, III, 1959, 286).

Джерело: Словник української мови (СУМ-11) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. самоварник — самова́рник іменник чоловічого роду, істота Орфографічний словник української мови
  2. самоварник — -а, ч. Майстер, що виготовляє самовари. Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. самоварник — САМОВА́РНИК, а, ч. 1. Майстер, що виготовляє самовари. 2. розм., рідко. За часів Великої Вітчизняної війни – умовна або жартівлива назва мінометників. – Давайте, “самоварники”! – гукнув поранений мінометникам навздогін. – За Парламентом їх [фашистів] збилося, як сарани (О. Гончар). Словник української мови у 20 томах