самовпевнений
САМОВПЕ́ВНЕНИЙ, а, е.
Занадто впевнений у собі, у своїх можливостях, здібностях і т. ін.
Як і всі вродливі хлопці, він був трохи самовпевнений, але намагався це приховати (В. Собко);
Він стояв перед нею – молодий, самовпевнений. Ольга відчувала за ним якусь приховану силу: він знає, що каже і що робить, і взагалі більше від неї знає (П. Дорошко);
// Який виражає впевненість у собі, свідчить про неї.
Дорош озирнувся і, побачивши Гната, його незалежну позу, його ревізуючий погляд, його самовпевнене обличчя, – догадався, що це і є голова сільради Гнат Рева (Григорій Тютюнник);
Нахабство і цинізм тих слів і цей порух самовпевненої зверхності образили Франка (П. Колесник);
– Що ж, усім не догодиш, – замурмотів Корж голосом, в якому вже не чулось тих самовпевнених нот, які звучали на початку розмови (С. Добровольський).
Значення в інших словниках
- самовпевнений — самовпе́внений прикметник Орфографічний словник української мови
- самовпевнений — (тон) рішучий, с. безапеляційний; самопевний. Словник синонімів Караванського
- самовпевнений — -а, -е. Занадто впевнений у собі, у своїх можливостях, здібностях і т. ін. || Який виражає впевненість у собі, свідчить про неї. Великий тлумачний словник сучасної мови
- самовпевнений — САМОВПЕ́ВНЕНИЙ (надто впевнений у собі, у своїх можливостях, здібностях тощо), ПИХА́ТИЙ, САМОВДОВО́ЛЕНИЙ, САМОЗАДОВО́ЛЕНИЙ (який відчуває вдоволення собою і не приховує цього); САМОЗАКО́ХАНИЙ (впевнений у своїй надзвичайній вроді... Словник синонімів української мови
- самовпевнений — САМОВПЕ́ВНЕНИЙ, а, е. Занадто впевнений у собі, у своїх можливостях, здібностях і т. ін. Як і всі вродливі хлопці, він був трохи самовпевнений, але намагався це приховати (Собко, Біле полум’я, 1952, 151); Він стояв перед нею — молодий, самовпевнений. Словник української мови в 11 томах