самовпевнений

САМОВПЕ́ВНЕНИЙ, а, е. Занадто впевнений у собі, у своїх можливостях, здібностях і т. ін.

Як і всі вродливі хлопці, він був трохи самовпевнений, але намагався це приховати (Собко, Біле полум’я, 1952, 151);

Він стояв перед нею — молодий, самовпевнений. Ольга відчувала за ним якусь приховану силу: він знає, що каже і що робить, і взагалі більше від неї знає (Дор., Не повтори.., 1968, 93);

// Який виражає впевненість у собі, свідчить про неї.

Дорош озирнувся і, побачивши Гната, його незалежну позу, його ревізуючий погляд, його самовпевнене обличчя, — догадався, що це і є голова сільради Гнат Рева (Тют., Вир, 1964, 117);

Нахабство і цинізм тих слів і цей порух самовпевненої зверхності образили Франка (Кол., Терен.., 1959, 109);

— Що ж, усім не догодиш,— замурмотів Корж голосом, в якому вже не чулось тих самовпевнених нот, які звучали на початку розмови (Добр., Тече річка.., 1961, 33).