самоврядування

САМОВРЯДУВА́ННЯ, САМОУРЯДУВА́ННЯ, я, с.

1. Форма управління, за якого суспільство, певна організація, господарська чи адміністративна одиниця тощо має право самостійно вирішувати питання внутрішнього керівництва.

Самоврядування потребує чіткої законодавчої бази... (з газ.);

Уряд [Петра І] почав дедалі більше обмежувати козаче самоврядування, бо самостійне козацьке військо було для нього небезпечне (з навч. літ.);

На семінарі з проблем місцевого самоврядування .. пролунала цікава пропозиція .. щодо механізмів проведення кардинального реформування територіального устрою України (з газ.);

Закон України “Про місцеве самоврядування в Україні” (з мови документів);

// Виборна установа, яка здійснює таке управління.

Розправившись з Базилевським, турбаївці обрали самоврядування (О. Гончар);

Земля, відповідно до Конституції, поряд з іншим рухомим і нерухомим майном, фінансовими і природними ресурсами, є матеріальною і фінансовою основою місцевого самоврядування (з газ.);

Від імені українського народу права власника на землю здійснюють органи державної влади та місцевого самоврядування (з газ.).

2. Право державної одиниці самостійно вирішувати питання внутрішнього законодавства й управління, а також мати свої урядові органи.

Саме громада як об”єднання громадян, що проживають на одній території, і повинна стати основною ланкою місцевого самоврядування в країні (з газ.).