самородний
САМОРО́ДНИЙ, рідше САМОРІ́ДНИЙ, а, е.
1. Який зустрічається у природі в готовому вигляді, створений природою; природний; протилежне штучний.
Джерелами власними сам ти [Рим] рясний понадміру І самородних криниць досить таїш у землі (М. Зеров);
// Який зустрічається у природі в хімічно чистому вигляді.
Українські геологи відкрили грандіозний Передкарпатський басейн саморідної сірки, що містить сотні мільйонів тонн її запасів (з газ.);
Самородне золото.
2. перен. Який розвинувся без впливу освіти й виховання (про хист, душевні якості); природжений.
У нього [Ю. Федьковича] було все..: був талант, свіжий та саморідний, була спосібність [здібність] зазирати безпосередньо в самі глибокі тайники життя народного і людської душі (І. Франко);
Кропивницький створив образ Івана Непокритого (“Дай серцю волю, заведе в неволю”) – глибоко симпатичний тип веселуна, добряка, жартівника з тонким гумором і водночас благородну високими якостями душі і серця натуру – самородну і самобутню ..“ (з наук. літ.).
3. перен. Який виник, склався і т. ін. самостійно.
Поетеса Ганна подала думку: гуртом скласти про свою вчительку співанку, добрати мелодію і повезти цей самородний витвір на свято пісні в район (І. Волошин).
Значення в інших словниках
- самородний — саморо́дний прикметник Орфографічний словник української мови
- самородний — рідше саморідний, -а, -е. 1》 Який зустрічається у природі в готовому вигляді, створений природою; природний; прот. штучний. || Який зустрічається у природі в хімічно чистому вигляді. Самородне золото. 2》 перен. Великий тлумачний словник сучасної мови
- самородний — САМОРО́ДНИЙ, рідше САМОРІ́ДНИЙ, а, е. 1. Який зустрічається у природі в готовому вигляді, створений природою; природний; протилежне штучний. Джерелами власними сам ти [Рим] рясний понадміру І самородних криниць досить таїш у землі (Зеров, Вибр. Словник української мови в 11 томах