самородок

САМОРО́ДОК, дка, ч.

1. Велике природне зерно або шматок здебільшого благородних металів (золота, срібла, платини).

– Колись тут золота жила була, – говорив він. – Діди ще хвалилися. Самородки завбільшки з велике яблуко знаходили... (О. Донченко);

Золотий самородок вагою 2733 грами знайдено в заплаві тайгового струмка Букарача за триста кілометрів на північ від Благовєщенська (з газ.);

* У порівн. Виблискують, яскряться, як золоті самородки в гранітних скелях, у зелених вітах темні вікна перед вечірнім сонцем (С. Васильченко).

2. перен. Людина, у якої природний хист, нахил до чого-небудь виявилися без впливу освіти й виховання.

Лука Тихонович сидів мовчазний, вражений. Він не сподівався почути такий голос .. Тепер він бачив, що ця дівчина – безцінний самородок, її голос – чудовий дар природи (О. Донченко);

Прокурор знову написав Сагайдакові записку: “Це неймовірно! Простий конюх і така промова. Він самородок” (В. Кучер).