самостійник

САМОСТІ́ЙНИК, а, ч.

Поборник незалежності, самостійності держави.

Старшини, затаївши дух у собі, слухали гетьманських слів. Були це самі його однодумці, самі самостійники (Б. Лепкий);

Ну, а хоч би й був, то що краще: чи те, що він наш товариш тепер, чи щоб він і досі залишався шовіністичним самостійником? Білісіньких або зовсім чорних людей нема, брат; люди, як приглянутись, – побільше будуть сірі... (Б. Антоненко-Давидович).