самостійний
САМОСТІ́ЙНИЙ, заст. САМОСТА́ЙНИЙ, а, е.
1. Який не перебуває під чиєюсь владою; не підпорядкований, не підлеглий кому-, чому-небудь (про держави, політичні організації тощо).
На завойованій Александром Македонським території утворилося кілька самостійних держав, на чолі яких стали нащадки македонських полководців (з навч. літ.);
Самостійні виробники;
// Вільний, незалежний.
Мав себе [Славко] ще за дуже молодого, бо бачив, що заки зачне свій самостійний прожиток, то ще не один рочок пробіжить (Л. Мартович);
Академія закінчена. З званням класного художника починає він свій новий, самостійний шлях (О. Іваненко);
// Здатний діяти сам, без сторонньої допомоги або керівництва; здатний на незалежні дії, вчинки і т. ін.
Почула в собі [Мотря] дух господині, самостійної господині (І. Нечуй-Левицький);
Вона – учениця Ганни Денисівни Кошової, що, сприйнявши досвід учителя, уже самостійний керівник молодіжної ланки (Остап Вишня);
Це вольова, самовпевнена і надто самостійна дівчина (Ірина Вільде);
// Власт. незалежній людині.
Характер треба виховувати в собі незалежний, самостійний (О. Донченко).
2. Відособлений від інших; який в ряді інших має значення сам по собі; окремий.
Стрійне коло [танцюристів] .. розпадається на безчисленні [численні] самостійні групки (І. Франко);
Перший український байкар, який зробив байку самостійнім жанром, він [Г. Сковорода] не зумів оцінити значення розпочатої ним справи (з наук. літ.);
Використовується [капуста] як самостійна страва, гарнір і як частина складних (з наук.-попул. літ.).
3. Який здійснюється своїми силами чи з власної ініціативи, без сторонньої допомоги або керівництва.
Найбільше впомку [капітанові] перший самостійний рейс (О. Гончар);
Відкинувши всякі шаблони, Лисенко береться до самостійної праці, починаючи від теоретичних дослідів над складом народних пісень (з наук. літ.);
Самостійне вивчення іноземної мови;
// Позбавлений сторонніх впливів; оригінальний.
Тупі, улесливі, лицемірні представники офіційної “науки” доводили, ніби в Росії нема самостійної філософської мислі (М. Рильський);
Юрій Юрійович .. записав цілий ряд запитань, які б наштовхували учнів на самостійні висновки (О. Донченко).
Значення в інших словниках
- самостійний — самості́йний прикметник Орфографічний словник української мови
- самостійний — Незалежний, непідлеглий, не підпорядкований; (край) суверенний; (жанр) окремий, самобутній; (висновок) власний, ориґінальний. Словник синонімів Караванського
- самостійний — див. автокефальний; вільний Словник синонімів Вусика
- самостійний — [самоус'т’ійнией] м. (на) -ному/ -н'ім, мн. -н'і Орфоепічний словник української мови
- самостійний — заст. самостайний, -а, -е. 1》 Який не перебуває під чиєюсь владою; не підпорядкований, не підлеглий кому-, чому-небудь (про держави, політичні організації тощо). || Вільний, незалежний. Великий тлумачний словник сучасної мови
- самостійний — НЕЗАЛЕ́ЖНИЙ (про людину, народ, державу і т. ін. — який не залежить від кого-, чого-небудь, не підкоряється комусь, чомусь), САМОСТІ́ЙНИЙ, ВІ́ЛЬНИЙ (ВО́ЛЬНИЙ заст., поет), СВОБІ́ДНИЙ заст., зах.; СУВЕРЕ́ННИЙ (про державу). Словник синонімів української мови
- самостійний — Самості́йний, -на, -не Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
- самостійний — САМОСТІ́ЙНИЙ, заст. САМОСТА́ЙНИЙ, а, е. 1. Який не перебуває під чиєюсь владою; не підпорядкований, не підлеглий кому-, чому-небудь (про держави, політичні організації тощо). Словник української мови в 11 томах