самостійний

НЕЗАЛЕ́ЖНИЙ (про людину, народ, державу і т. ін. — який не залежить від кого-, чого-небудь, не підкоряється комусь, чомусь), САМОСТІ́ЙНИЙ, ВІ́ЛЬНИЙ (ВО́ЛЬНИЙ заст., поет), СВОБІ́ДНИЙ заст., зах.; СУВЕРЕ́ННИЙ (про державу). Хіба не відомо, чим закінчувалися спроби створити незалежну державу в умовах ворожого агресивного оточення? (П. Тичина); Вишневецький вступав у свою дідизну як самостійний володар, як король Лубенщини (І. Нечуй-Левицький); Хлоп протестував, хлоп тікав на вільні землі, рятуючись, як міг, од панщини (М. Коцюбинський); І мене в сім'ї великій, В сім'ї вольній, новій, Не забудьте пом'янути Незлим тихим словом (Т. Шевченко). — Пор. 1. ві́льний.

НЕЗАЛЕ́ЖНИЙ (який може або прагне діяти сам, без сторонньої допомоги чи керівництва; властивий такій людині), САМОСТІ́ЙНИЙ. Завжди дратував Вільсона загадковий Кутузов. Ввічливий, упертий і незалежний (П. Кочура); Це вольова, самовпевнена і надто самостійна дівчина (Ірина Вільде); Характер треба виховувати в собі незалежний, самостійний (О. Донченко).

ОКРЕ́МИЙ (який не є частиною чого-небудь цілого), САМОСТІ́ЙНИЙ, ПООДИНО́КИЙ, ОКРЕ́МІШНІЙ, ПОРІ́ЗНЕНИЙ, НЕЗВ'Я́ЗАНИЙ, РОЗ'Є́ДНАНИЙ, ОСІ́БНИЙ рідко, ОКРІ́МНИЙ (ОКРО́МНИЙ) діал. Київська держава в XІІ віці розпалася на окремі князівства (М. Бажан); Був Галайда, як і завжди, за самостійну Україну (В. Сосюра); Поодинокі виступи (селян) були легко придушені місцевою поліцією (М. Стельмах); Каносса (замок).. становила собою мовби окремішній самодостатній світ (П. Загребельний); Павло сів щось писати на порізнених клаптях паперу (Леся Українка); В якійсь чудній мішанині неслись перед ним обривки гадок, незв'язані, роз'єднані (Г. Хоткевич); Староста черкаський і канівський Дашкевич просив у великого князя литовського осібної організації для козаків, але не дано (Леся Українка); У національних, у політичних, соціальних, літературних інтересах галичани розійшлися з поляками.. На всі ці інтереси вони мають свої окрімні права й інституції (М. Драгоманов).