самостійний
САМОСТІ́ЙНИЙ, заст. САМОСТА́ЙНИЙ, а, е.
1. Який не перебуває під чиєюсь владою; не підпорядкований, не підлеглий кому-, чому-небудь (про держави, політичні організації тощо).
На завойованій Александром Македонським території утворилося кілька самостійних держав, на чолі яких стали нащадки македонських полководців (Іст. СРСР, І, 1956, 14);
Всі комуністичні партії рівні і самостійні, всі несуть відповідальність за долю комуністичного руху (Рад. Укр., 8.I 1963, 3);
Розвиток великого капіталістичного виробництва — виробництва заради наживи, заради привласнення додаткової вартості — веде до витіснення дрібних самостійних виробників, до їх тяжкої залежності від капіталу (Програма КПРС, 1961, 7);
// Вільний, незалежний.
Парламентарна буржуазна республіка зв’язує, душить самостійне політичне життя і. . (Ленін, 31, 1973, 158);
Мав себе [Славко] ще за дуже молодого, бо бачив, що заки зачне свій самостійний прожиток, то ще не один рочок пробіжить (Март., Тв., 1954, 339);
Академія закінчена. З званням класного художника починає він свій новий, самостійний шлях (Ів., Тарас, шляхи, 1954, 333);
// Здатний діяти сам, без сторонньої допомоги або керівництва; здатний на незалежні дії, вчинки і т. ін.
Почула в собі [Мотря] дух господині, самостійної господині (Н.-Лев., II, 1956, 301);
Вона — учениця Ганни Денисівни Кошової, що, сприйнявши досвід учителя, уже самостійний керівник молодіжної ланки (Вишня, І, 1956, 345);
Це вольова, самовпевнена і надто самостійна дівчина (Вільде, Сестри.., 1958, 317);
// Власт. незалежній людині.
Характер треба виховувати в собі незалежний, самостійний (Донч., V, 1957, 504).
2. Відособлений від інших; який в ряді інших має значення сам по собі; окремий.
Стрійне коло [танцюристів].. розпадається на безчисленні [численні] самостійні групки (Фр., VI, 1951, 225);
Політбюро Центрального Комітету партії винесло спеціальне рішення про виділення врангелівського фронту в самостійний фронт (Гончар, II, 1959, 315);
Перший український байкар, який зробив байку самостійнім жанром, він [Г. Сковорода] не зумів оцінити значення розпочатої ним справи (Рад. літ-во, 8, 1965, 33);
Використовується [капуста] як самостійна страва, гарнір і як частина складних (Технол. пригот. їжі, 1957, 133).
3. Який здійснюється своїми силами чи з власної ініціативи, без сторонньої допомоги або керівництва.
Без певного самостійного труда ні в одному серйозному питанні істини не знайти.. (Ленін, 23, 1972, 66);
Найбільше впомку [капітанові] перший самостійний рейс (Гончар, Тронка, 1963, 152);
Відкинувши всякі шаблони, Лисенко береться до самостійної праці, починаючи від теоретичних дослідів над складом народних пісень (Муз. праці, 1970, 487);
Головний метод опанування марксизму-ленінізму нашими кадрами — метод самостійного вивчення (Рад. Укр., 18.IX 1950, 1);
// Позбавлений сторонніх впливів; оригінальний.
Тупі, улесливі, лицемірні представники офіційної «науки» доводили, ніби в Росії нема самостійної філософської мислі (Рильський, III, 1956, 11);
Юрій Юрійович.. записав цілий ряд запитань, які б наштовхували учнів на самостійні висновки (Донч., V, 1957, 225).
Значення в інших словниках
- самостійний — самості́йний прикметник Орфографічний словник української мови
- самостійний — Незалежний, непідлеглий, не підпорядкований; (край) суверенний; (жанр) окремий, самобутній; (висновок) власний, ориґінальний. Словник синонімів Караванського
- самостійний — див. автокефальний; вільний Словник синонімів Вусика
- самостійний — [самоус'т’ійнией] м. (на) -ному/ -н'ім, мн. -н'і Орфоепічний словник української мови
- самостійний — заст. самостайний, -а, -е. 1》 Який не перебуває під чиєюсь владою; не підпорядкований, не підлеглий кому-, чому-небудь (про держави, політичні організації тощо). || Вільний, незалежний. Великий тлумачний словник сучасної мови
- самостійний — САМОСТІ́ЙНИЙ, заст. САМОСТА́ЙНИЙ, а, е. 1. Який не перебуває під чиєюсь владою; не підпорядкований, не підлеглий кому-, чому-небудь (про держави, політичні організації тощо). Словник української мови у 20 томах
- самостійний — НЕЗАЛЕ́ЖНИЙ (про людину, народ, державу і т. ін. — який не залежить від кого-, чого-небудь, не підкоряється комусь, чомусь), САМОСТІ́ЙНИЙ, ВІ́ЛЬНИЙ (ВО́ЛЬНИЙ заст., поет), СВОБІ́ДНИЙ заст., зах.; СУВЕРЕ́ННИЙ (про державу). Словник синонімів української мови
- самостійний — Самості́йний, -на, -не Правописний словник Голоскевича (1929 р.)