самостійно
САМОСТІ́ЙНО, заст. САМОСТА́ЙНО. Присл. до самості́йний, самоста́йний.
Поза межами статті 14 Конституції СРСР Українська Радянська Соціалістична Республіка здійснює державну владу самостійно, зберігаючи повністю свої суверенні права (Конст. УРСР, 1969, 6);
Радянська влада робить усе, щоб жінка самостійно вела свою пролетарську соціалістичну роботу (Ленін, 37, 1973, 178);
З дванадцяти років Петро звик улаштовувати своє життя самостійно, далеко від сім’ї (Бурл., Напередодні, 1956, 7);
Обридло Жабам, як на гріх, В болоті жити самостайно; Ніхто їх не чіпав, дурних, Жили, плодилися, звичайно… Та ні, ще треба, мов, не так, І заходились: «Квак та квак!» (Гл., Вибр., 1951, 122);
В бою Козакову здебільшого доводилось діяти цілком самостійно, і в таких випадках він, не вагаючись, приймав потрібні рішення (Гончар, III, 1959, 431).
Значення в інших словниках
- самостійно — самості́йно прислівник незмінювана словникова одиниця Орфографічний словник української мови
- самостійно — пр., сам <�сама, само, самі> собою, незалежно і пох. від САМОСТІЙНИЙ; (діяти) своїм розумом, на свій розсуд <о. руку>; (без помочі) САМОТУЖКИ. Словник синонімів Караванського
- самостійно — заст. самостайно. Присл. до самостійннй, самостайний. Великий тлумачний словник сучасної мови
- самостійно — САМОСТІ́ЙНО, заст. САМОСТА́ЙНО. Присл. до самості́йний, самоста́йний. З дванадцяти років Петро звик улаштовувати своє життя самостійно, далеко від сім'ї (Ф. Словник української мови у 20 томах
- самостійно — Самості́йно, присл. Правописний словник Голоскевича (1929 р.)