самостійно

Значення в інших словниках

1. самостійно — самості́йно прислівник незмінювана словникова одиниця Орфографічний словник української мови
2. самостійно — пр., сам <�сама, само, самі> собою, незалежно і пох. від САМОСТІЙНИЙ; (діяти) своїм розумом, на свій розсуд <о. руку>; (без помочі) САМОТУЖКИ. Словник синонімів Караванського
3. самостійно — заст. самостайно. Присл. до самостійннй, самостайний. Великий тлумачний словник сучасної мови
4. самостійно — САМОСТІ́ЙНО, заст. САМОСТА́ЙНО. Присл. до самості́йний, самоста́йний. З дванадцяти років Петро звик улаштовувати своє життя самостійно, далеко від сім'ї (Ф. Словник української мови у 20 томах
5. самостійно — САМОСТІ́ЙНО, заст. САМОСТА́ЙНО. Присл. до самості́йний, самоста́йний. Поза межами статті 14 Конституції СРСР Українська Радянська Соціалістична Республіка здійснює державну владу самостійно, зберігаючи повністю свої суверенні права (Конст. Словник української мови в 11 томах