самостійно
пр., сам <�сама, само, самі> собою, незалежно і пох. від САМОСТІЙНИЙ; (діяти) своїм розумом, на свій розсуд <о. руку>; (без помочі) САМОТУЖКИ.
Джерело:
Практичний словник синонімів української мови
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- самостійно — самості́йно прислівник незмінювана словникова одиниця Орфографічний словник української мови
- самостійно — заст. самостайно. Присл. до самостійннй, самостайний. Великий тлумачний словник сучасної мови
- самостійно — САМОСТІ́ЙНО, заст. САМОСТА́ЙНО. Присл. до самості́йний, самоста́йний. З дванадцяти років Петро звик улаштовувати своє життя самостійно, далеко від сім'ї (Ф. Словник української мови у 20 томах
- самостійно — Самості́йно, присл. Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
- самостійно — САМОСТІ́ЙНО, заст. САМОСТА́ЙНО. Присл. до самості́йний, самоста́йний. Поза межами статті 14 Конституції СРСР Українська Радянська Соціалістична Республіка здійснює державну владу самостійно, зберігаючи повністю свої суверенні права (Конст. Словник української мови в 11 томах