самостійність
САМОСТІ́ЙНІСТЬ, ності, ж.
Властивість і стан за знач. самості́йний.
В шістнадцятому столітті татарські ханства втратили свою самостійність (Л. Дмитерко);
Економічна самостійність;
Він не любив Комашка за самостійність його вдачі (І. Нечуй-Левицький);
Мені сподобалися мої майбутні товариші .. В кожній постаті почувалась самостійність і впевненість (І. Багмут);
// Уміння діяти без сторонньої допомоги або керівництва; самостійні дії.
Джерело:
Словник української мови (СУМ-20)
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- самостійність — самості́йність іменник жіночого роду Орфографічний словник української мови
- самостійність — [самоус'т’ійн'іс'т'] -нос'т'і, ор. -н'іс'т'у Орфоепічний словник української мови
- самостійність — -ності, ж. Властивість і стан за знач. самостійний. || Уміння діяти без сторонньої допомоги або керівництва; самостійні дії. Великий тлумачний словник сучасної мови
- самостійність — ВО́ЛЯ (відсутність політичного й економічного гноблення), СВОБО́ДА, НЕЗАЛЕ́ЖНІСТЬ, САМОСТІ́ЙНІСТЬ. Ой чого ти почорніло, Зеленеє поле? — Почорніло я од крові за вольную волю (Т. Шевченко); Скільки гарячого зітхання про свободу понеслося в той час (І. Нечуй-Левицький); Незалежність держави. Словник синонімів української мови
- самостійність — Самості́йність, -ности, -ності, -ністю Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
- самостійність — САМОСТІ́ЙНІСТЬ, ності, ж. Властивість і стан за знач. самості́йний. Охорона ідейної і політичної самостійності партії пролетаріату є постійний, незмінний і безумовний обов’язок соціалістів (Ленін, 12, 1970, 129)... Словник української мови в 11 томах