1. Орфоепічний словник української мови

самостійність

самості́йність

[самоус'т’ійн'іс'т']

-нос'т'і, ор. -н'іс'т'у

Джерело: Орфоепічний словник української мови на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. самостійність — самості́йність іменник жіночого роду Орфографічний словник української мови
  2. самостійність — -ності, ж. Властивість і стан за знач. самостійний. || Уміння діяти без сторонньої допомоги або керівництва; самостійні дії. Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. самостійність — САМОСТІ́ЙНІСТЬ, ності, ж. Властивість і стан за знач. самості́йний. В шістнадцятому столітті татарські ханства втратили свою самостійність (Л. Дмитерко); Економічна самостійність; Він не любив Комашка за самостійність його вдачі (І. Словник української мови у 20 томах
  4. самостійність — ВО́ЛЯ (відсутність політичного й економічного гноблення), СВОБО́ДА, НЕЗАЛЕ́ЖНІСТЬ, САМОСТІ́ЙНІСТЬ. Ой чого ти почорніло, Зеленеє поле? — Почорніло я од крові за вольную волю (Т. Шевченко); Скільки гарячого зітхання про свободу понеслося в той час (І. Нечуй-Левицький); Незалежність держави. Словник синонімів української мови
  5. самостійність — Самості́йність, -ности, -ності, -ністю Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  6. самостійність — САМОСТІ́ЙНІСТЬ, ності, ж. Властивість і стан за знач. самості́йний. Охорона ідейної і політичної самостійності партії пролетаріату є постійний, незмінний і безумовний обов’язок соціалістів (Ленін, 12, 1970, 129)... Словник української мови в 11 томах