самоук
САМОУ́К, а, ч.
1. Той, хто навчився чого-небудь самостійно, без систематичного навчання, без керівника.
В листах надсилають мені й ноти, написані обдарованими самоуками (П. Тичина);
Він [Т. Г. Шевченко] був кріпаком – і став велетнем у царстві людської культури. Він був самоуком – і вказав нові, світлі і вільні шляхи професорам і книжним ученим (із журн.).
2. у знач. присл. самоу́ком. Самостійно, без систематичного навчання, без керівництва.
Церковнопарафіяльна школа, що її закінчив колись з похвалою, в рахунок не йде, а всього іншого, геть аж до тонкощів подвійної італійської бухгалтерії, дійшов самотужки, самоуком (Б. Антоненко-Давидович).
Джерело:
Словник української мови (СУМ-20)
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- самоук — самоу́к іменник чоловічого роду, істота Орфографічний словник української мови
- самоук — див. ОСВІЧЕНИЙ; як ім. самовчений. Словник синонімів Караванського
- самоук — див. умілий Словник синонімів Вусика
- самоук — -а, ч. 1》 Той, хто навчився чого-небудь самостійно, без систематичного навчання, без керівника. 2》 у знач. присл. самоуком. Самостійно, без систематичного навчання, без керівництва. Великий тлумачний словник сучасної мови
- самоук — САМОУ́К (той, хто навчився чому-небудь самостійно), САМОУ́ЧКА розм. Пензлі самоуків малювали і реальний світ і уявний, декоративна пишнота знаходила місце поряд з гарним смаком (В. Логвиненко); Скульптор-самоучка. Словник синонімів української мови
- самоук — САМОУ́К, а, ч. 1. Той, хто навчився чого-небудь самостійно, без систематичного навчання, без керівника. Самоук.. Федотов.. став основоположником критичного реалізму в російському живописі (Рад. Укр. Словник української мови в 11 томах
- самоук — Самоук, -ка м. Самоучка. Желех. Словник української мови Грінченка